Зустріч з Церквою Великої Качки

hdbanner12 300x251 Зустріч з Церквою Великої Качки

фото надане Церквою Великої Качки

Купка людей, що, розмірено кахкаючи, торувала снігові замети центру Києва, спершу видалася мені дивною пародією на кришнаїтів, потім – втікачами з психіатричної лікарні ім.Павлова, і тільки підійшовши ближче я зрозумів, що це таки мої пацієнти – якась дивна й невідома досі сєкта релігійна організація. Вони видавали дивні звуки – схожі на гомін качок і поводилася теж подібно до качиного виводку – на чолі йшов високий чоловік у чорних окулярах, він ніс помаранчевого прапора з качиною пикою анфас і древком, закрученим у формі штопора. За ним, як качата за мамою, дріботіло десятка півтора послідовників і послідовниць, при чому відсоток послідовниць був значно вищим.

Це видовисько викликало у мене неабиякий релігієзнавчий інтерес, і я вирішив поспостерігати, перш ніж вступати в безспосередній контакт, на що, насправді, й не було особливого насторю.

Качині адепти через деякий час помітили, що я за ними йду, щось уважно занотовуючи і напали з проповіддю самі.

Коротше, виявилося, що ці дивні люди – церква Великої Качки. Звісно ж, найєдиноістинніша і найдревніша церква.

Походить навіть не від качок, а від качкодзьобих динозаврів (я потім перевірив палеонтологію, — так, були, виявляється, й такі). Ось вони які, виявляється, нащадки рептилоїдів.

Звісно ж, я не міг не потролити качиних адептів:

— Чому ви думаєте, що саме ваша релігія істинна?

— Як чому, там сказано в Книзі Великої Качки.

— А чому треба вірити Книзі Великої Качки?

— Як чому, тому, що там прокахкана велика істина.

Ок, діалог із серії «людина-свідкиЄгови».

Але далі полізла якась пекельна суміш буддизму, Нью-Ейджу і ще казна-чого: ніякого Буття немає. Є лише буття-в-обумовленому-сприйнятті, а оскільки людське сприйняття дуже далеке від ідеального, можна сказати, що ми всі живемо у Глюці.

Логіка підказує питання про Творця цього Глюку і наскільки цей Глюк спільний для всіх людей. Адепти качки не розгубилися: так, матерія Глюку спільна для всіх людей. Творця як такого немає, але питання про суб’єкта Глюку не позбавлене сенсу – глючить Велику Качку. Завжди? Настільки «завжди», наскільки того хоче сама Качка, адже вона поза часом і навіть поза не-часом. Але, схоже, що вона глючити хоче завжди, принаймні «завжди» стосовно обмеженого життя людей. Качку пре глючити, тому причин не-глючити ніби немає. Така от досить банальна теологія качкологія.

Звичайно, я не зміг втриматися від питання про детермінізм і свободу волі.

Відповідь була досить хитрою і розлогою, але суть зводилася до того, що глобально свободи волі майже немає, а якщо й є, то тільки в межах найєдиноістиннішої релігії, а те, що більшість людей сприймає за власний вибір – ілюзія, якою ми задовольняємося просто тому, що недостатньо глибоко копаємо.

Ок, а яка тоді у вас теодіцея, сорі, анатідаедіцея?

Дуже проста – у примарному світі Глюку, який людям так важко прийняти, є зло, його таємне ім’я – Акчак. І доки людина не сягла найвищого просвітлення, яке качині адепти називають Роздупліном (ахаххах – у них навіть є сентенція для медитації, яка звучить як «дупління веде до дупи») вона приречена сприймати світ дуально. Але на вищому рівні сприйняття Акчак і Качка стаяють тотожними.

Як це? Так не поясниш – треба довго практикувати – спершу споглядання качок, потім качину мантра-йогу, потім кахка-йогу, а потім тренуватися витримувати погляд Чорного Крижня.

При згадці дівчини-інформаторки про останнє, вона отримала невдоволений зирк від високого лідера церкви і перевела розмову на інше. Мабуть, «чорний крижень» це вже якась качина езотерика.

Висновок від зустрічі: релігійка не найбанальніша, дуже добре туди водити студентів-філософів молодших курсів для вправляння у логіці й диспутах.

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , . Bookmark the permalink.