З малюком по Індії-5: подорож Делі-Рішикеш

Нарешті є остаточний план подорожі і квитки на потяг: ми перебираємося на півтора тижні в Рішикеш, а потім поїдемо на південь, на океан. Перебратися з Делі в Рішикеш виходить, звичайно ж, не без пригод.

delhi2rishikesh map З малюком по Індії 5: подорож Делі Рішикеш

Маршрут Подорожі з малюком по Індії. Делі-Рішикеш

КУПІВЛЯ КВИТКІВ І КИДНЯЧКИ

Купити автобусні квитки з Пахар Ганжа сьогодні-на-сьогодні вдалося не просто. Ми зайшли в першу-ліпшу автобусноквиткову бюру, яку нам порадив «добрий» велорікша (сподіваючися, як вже знає той, хто читав попередні пости, на відкатик від шарашки) – є квитки, десь під 20 баксів з носа за прекрасний туріст бас. Добре подумаємо. Ні! Тільки зараз. Ми через півгодини закриємося, нам тільки-но зателефонували, що «система» зараз відключиться і ви пізніше вже квитки на сьогодні не купите. Тільки зараз і їдете сьогодні! Майже з боєм вириваємося з шараги. Наступна шарашка запропонувала автобус вже за 12 баків з носа, а в хостелі нам замовили два квитки по 500 рупій (10 дол). От тільки квитки на руки ніхто не дав – перед відправленням прийде масік і вас забере. Дивно, але добре. І от вже майже сьома вечора, час відправлення буса (як і належить людям, які хочуть подрожувати екологічно ми намагаємося пересуватися на великі відстані вночі – економлячи таким чином на житлі), ніхто за нами не приходить – тро напружуємося – за три дні тут звикли на кожному кроці шукати кидалівко, але врешті-решт приходить підозрілий тип, нас випроваджують з хостела, виходячи я дивлюся назад і бачу як хостел-менагер передає підозрілому масіку гроші, але, звичайно ж, менше, ніж ми йому заплатили. Ну й нехай, але що ж це за туристичний (а нам обіцяли саме «туристичний» — кажуть їхній антипод, «локальні» вхлам вбиті і повільні) автобус з місцем за 8-9 доларів? Побачимо.

Індус, який абсолютно не розуміє аглицької, веде нас кудись темними, підозрілими і стрьомними вулицями. З рюкзаками і дитиною на шиї ми ледь встигаємо за ним проштовхуючись через натовп, кожні кількасекунд роблячи складні маневри, щоб уникнути машин і мотоциклів та не зачепити малюком-на-шиї кабелі, які висять звідусіль. Індус пришвидшується, — що як ми його загубимо? Вертатися в хостел, сваритися, і платити ще за добу в цьому хаосі?

Приходимо до автостради, поруч якої стоїть купка людей. Взнаємо, що вони теж бас-Рішикеш. Вже легше. Наш провожатий зникає, ніяких квитків на руках немає. Врешті-решт полегшення – прибуває автобус, і ми радісно-бачимо, що нас-таки намахали – він вбитий вхлам, зовсім не «туріст» і зовсім не еа-кондішнед. Ну й нехай – основне, що він відвезе нас в Рішикеш.

Залазимо, біля нас дівчина з білою шкірою і бінді на лобі – британка, подорожує сама. Не стрьомно? — Кажуть, раніше Індія була зовсім безпечна для самотніх білих панянок, але в останні роки ситуація змінилася: їх зрідка (правда, дуже-дуже рідко) гвалтують чи й навіть вбивають. — Ні, але я обережна.

Автобус нарешті кудись їде, зупиняється, залазять іще істоти і ми зі здивуванням зустрічаємо двох співвітчизниць, одна з яких навіть говорить українською. Вони в Індії на три тижні, хитра програма гест-обміну, забув як називається, але суть така, що платиш канторі за послуги, і тебе приймають в гості підписані на програму місцеві істоти, а потім ти можеш теж приймати іноземців у себе. Класно тим, що сторона, яка приймає бере на себе турботи і опікується тобою.

Зустріти масьок приємно, але ми спостерігаємо в них деякі тривожні ознаки чікенізму (типу бажання відвідати ашрам Ошо під Рішикешем), що неодмінно призводить до питання про чікенізм в нас самих.

Автобус трусить, підкидає, здається він може розвалитися. Крісла опускаються погано, але добре, що вони покриті дешевим шкірзамінником – ми вже чули кілька історій про клопів, які водяться в дорожчих індійських тряпчаних кріслах і диванах в громадських місцях і транспорті, тому в деяких випадках тут «дешевше» значить якщо й не «краще», то точно «безпечніше».

Ми вже їдемо з годину і Оленка раптом звертає увагу на те, що пейзаж за вікном ніби знайомий. Так і є: автобус годину кружляв Делі виловлюючи своїх жертв-пасажирів. Нас всіх форінерів намахали — всі платили за туріст-бас — хто через інтернет, хто через кантору, а підсунули звичайний локал. іц, окей, аби доїхати.

Поїздка вийшла трохи напружена. Спати в таких умовах важко, вночі досить холодно і в щілини дує. Ми кутаємо Тімоті і замотуємося в зимові тряпки.

Проїзжаємо Харідвар. Там велетенська статуя Шиви.

Mahadev Haridwar 300x225 З малюком по Індії 5: подорож Делі РішикешShivas shoulder 300x225 З малюком по Індії 5: подорож Делі Рішикеш

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Siva v Haridwari 225x300 З малюком по Індії 5: подорож Делі Рішикеш

Нас приводязть в якусь забілгалівку і кажуть що їхати ще далеко і сотяти якогось біса будемо півгодини, тому пісяйте, пийте чай їжте і тп.

 Добре. Беремо чай. Розплачуючися спостерігаю цікаве «кіно» — жінка, яка його тут же варить на газовій горілці, бере мої двадцять рупій і по черзі торкається ними банок з інгридієнтами, плити, газового балону, піддона зі стаканчиками… По черзі обходить увесь свій інвентар в один бік, потім назад. Питаю світлішого індуса (є, є-таки кореляція світлоти шкіри і зання англійської) – скоріш за все це тому що я перший з ранку покупець-чоловік іще й білий – це на вдачу, добрий знак. 

Ритуал продовжувався кілька хвилин – продавщиця торкнулася майже всіх предметів, які в неї були – черга змерзлих і спраглих чаю індусів при цьому не виявляла ні найменшого незадоволення – шанті, шанті.

Залазимо в автобус і тут виявляється, що ми приїхали – ця похмура зупинка-невідомо-де — передмістя Рішикешу, автобус якогось біса вертається в Харідвар (чому тоді всі ці дивні люди, що їхали з нами там не вилізли, коли ми проїхжали його раніше?). Чому нам не сказали, що це вже кінець поїздки, а дурили, що це зупинка і їхати ще далеко? – Правильно, ми потратили тут кілька десятків рупій, а, значить, водії отримують … відкат!

Rishikesh Laxman Jula1 З малюком по Індії 5: подорож Делі Рішикеш

Прекрасний Рішикеш – вид на Лакшман Джулу

З телефона англійки повідомляємо нашого товариша Т, що ми, начеб-то, кудись приїхали (четверта ранку, темрява). Куди, допитатися не можемо, забирай. Рікші, щоб кудись довезти, хочуть 4 долари — скаженні гроші. На щастя в нашого друга мотоцикл і він за 10 баків в день знімає верхній поверх симпатичного будинка – кімната з теплим душем і балконом з прекрасним видом на гори. Добралися.

Rishikesh some temple near  З малюком по Індії 5: подорож Делі Рішикеш

Рішикеш – храмчик біля моста Рам Джула

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , , . Bookmark the permalink.