З малюком по Індії-11: Про Накрути і Сподівання

Є такий міф, з яким їде в Індію багато українських і російських “шукачів”, що індуси – високодуховні істоти, що половина населення – великі йоги з купою сідх, що кожне благословління бабая на вулиці може “розкрити всі чакри” і тп. Такі міфи, які підтримує багато наших торгівців духовністю і “йогобізнеси”, як виявилося, дуже небезпечні і можуть призвести до багатьох страждань і навіть глибоких внутрішніх конфліктів, тому спробую їх розглянути, раптом це комусь стане в пригоді при підготовці до мандрів по Індії.

Величезне спасибі Сагітаріану, який просвітив мене і позбавив цього “духовного” стереотипа до поїздки – без нього ти попереджений, а значить озброєний, і будь-яке благо від індусів сприймаєш як справжнє благо. В той же час, знаю немало історій від людей, особливо крішнаїтів з малим стажем чи людей з прикрішнерської туси, які їхали з очікуваннями, накрутами і сподіваннями і, суто у згоді з теоріями буддизму про причинно-наслідковий зв’язок “накрути-страждання”, страждали від руйнування ілюзій або неспівпадіння індійської реальності з уявленнями про неї. У деяких випадках це навіть перетворювало досвід людей в Індії у шок, стрес від когнітивного дисонансу – від очікувань супердуховності і ріал хіндус. Особливо важко це дається за поганої теоретичної підготовки і поганої англійської чи ховання за стінами ашрамів ISKCON – тоді бед-тріп від “інідйської недуховності” у всій повноті навалюється як тільки бідошний чікен висовує носа за лінію охорони чи огорожу ISKCON-ашрама. На Кумбхамелі, в таборі Пайлот-баби, щоб вберегти наших чікенів від цього стресу, їм навіть радили не виходити за межі табору. Щоб індійська духовність, не дай Боже, не травмувала невинні північно-слов’янські душі.

Завдяки релігієзнавчій освіті мені довелося прочитати кілька сот книжок про “Восток” – його релігії, філософію, практики тощо. На основі цього я накрутив собі кіно про те, як це все має виглядати, які мають бути люди, як вони мають себе вести… Приїжджаючи сюди скільки б ти не прочитав всього і не подивився роликів на ютюбі – уявлення все одно не співпадуть з реальністю, а модель, яку ти збудував, обов’язково рано чи пізно розпадеться, і чим менше ти за неї чіпляєшся і чим швидше її відпустиш, тим легше. – Деякі шукачі накруючить собі кіно про супердуховність індусів і потім дуже страждають коли супердуховні масіки їх віртуозно кидають на великі суми або “йогічно” розводять по-дрібному. За деякий час створюєш собі нову модель, нове “кіно”, але й воно – лише кіно, за яким ми ховаємо від себе Індію, і з часом і цей образ доводиться уточнювати змінювати…

Так само й з нашими науковими теоріями і моделями, якими ми описуємо реальність —  вони міняються, іноді повністю змінюються, еволюціонують і розвалюються…. Ніщо не вічне під небом, та й над небом теж….

Якщо хтось спитає про пораду перш ніж вперше їхати в Індію – мабуть найважливіше, крім don’t trust a Hindu, at least during your first month there, не придумувати ніяких очікувань і не крутити-кіна-в-голові про те, якою має бути подорож. Очікування наламаються і принесуть невдоволення і роздратування, а хапання за стереотипи закриє справжню Індію – несподівану, прекрасну і значно крутішу за будь-які міфи чи уявленні, які ми можемо собі про неї придумати.

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , , , , , , , , . Bookmark the permalink.