Виховання “за Лідлофф”. Частина 2: Залякування батьками і секс при дітях

iStock%20dad%20holding%20newborn%20continuum New Виховання за Лідлофф. Частина 2: Залякування батьками і секс при дітяхАмериканська психотерапевт вважає, що обіцянки дітям типу „втонеш, впадеш, поріжешся” стають причинами травм – поведінка дитини часто визначається тим, чого від неї очікують – якщо бабуся надумала, що дитина, тільки бабуся відвернулася, відразу впаде в калюжу, шанси на те, що дитина впаде в калюжу, значно зростають.

Порівняно з американцями середнього класу – популяції, яка на масовому рівні живе у надзвичайно „захищених” й комфортних умовах, нещасні випадки у єкуана бувають навдивовижу рідко. Американських дітей більше захищають різноманітними технічними засобами ніж будь-кого в історії людства, і таким чином від них менш за все очікують здатності самим турбуватися про себе. Результат – сучасне американське суспільство, колоритно змальоване Жванецьким.

 Ставлення єкуана до дитини

Єкуана не „жаліють” дітей, коли ті вдаряються, а діти, відповідно, не вимагають „мама пожалій, мама поцьомай бо-бо”, вони не кидаються самі підіймати дитину, що сіла на попу. Від дитини, яка впала, очікується, що вона сама встане і доганятиме дорослих, і якщо вона здатна йти, вона так і зробить – континуум вчить, що інакша поведінка в джунглях „чрєвата”.

Діти ж цивілізації з їх постійною тугою по недоотриманій любові випрошують обійми й поцілунки „в обмін” на найменші „вдарився, подряпався”. Екстраполюючи цей принцип на весь соціум – в єкуана немає проблеми „неслухняних” дітей – всі діють відповідно до внутрішнього відчуття „правильної поведінки”, закладеної змалку спостеріганням за дорослими.

Іще до образу дітей єкуана: вони не мають коліків, і ні в кого з них немає страху висоти – як і у всіх американських індіанців.

 Принципи психотерапії Лідлофф

Базовим положенням у ставленні єкуана до дітей і в системі психотерапії, яку розробила Лідлофф, є визнання в них здорової індивідуальності і повага до неї незалежно від віку істотки. В теорії – ніби все правильно, але на практиці розуміємо, що наш соціум сприймає дитину зовсім інакше – як дурного суїцидального монстра, який, тільки відвернися, готовий стрибнути під поїзд, кинутися головою вниз з балкона, може годинами задовбувати батьків безглуздими вимогами й плачем і вже самим фактом свого існування робить батьків клієнтами\рабами системи „охорони здоров’я”. Материнство – не щастя, а тяжка праця, яка ще й наносить дітям травми – так, дослідження показали, що люди, яким манежами чи іншими способами не дали реалізувати потребу повзати і бігати „на чотирьох” пізніше не можуть повністю розвинути мовленнєві здібності. У деяких випадках відсутність такого досвіду стає причиною заїкання, яке лікується методом повернення дорослих до повзання „на чотирьох” протягом кількох місяців по годині щодня.

Ставлення до сексуальності згідно Лідлофф і єкуана

Ставлення до сексуальності у єкуана також радикально відрізняється від подавленого пуританського в США чи пост-православного у нас. Згадаймо Фрейда, – він вважав, що всі чи майже всі психічні розлади мають причину в травмах сексуальності. Сучасна психологія вчить, що багато розладів, але не всі. Лідлофф пропонує „ліки”, від яких Фрейд би, мабуть, струрбовано засмикався у труні — у єкуана (і в більшості „традиційних” спільнот) присутність дитини при сексі батьків сприймається як щось цілком природнє й нормальне, як, скоріш за все, було і нас тисячі років тому.

Можливо, що, не будучи присутньою при сексі батьків, дитина втрачає необхідний їй досвід і „психобіологічний” зв’язок з батьками, який потім несвідомо намагається віднайти. Це прагнення пізніше перетворюється в Едипів комплекс у хлопчиків, і комплекс Електри у дівчаток.

Як на індивідуальному, так і на суспільному рівні виникає почуття вини через ніби-то подавлене і заперечуване бажання сексу з матір’ю чи батьком, хоча дитині потрібна була лише пасивна роль спостерігача. Дорослі не можуть згадати як спостерігали за батьками, що кохаються, просто тому, що в дитинстві були позбавлені такого досвіду, і навіть уявити не можуть собі таку сцену. Результат – масові неврози на грунті сексуальності.

Виховання — тонка штука й різкий підхід з тим, щоб зробити дитину такою й такою може лише нашкодити.  Якщо батьки замість давати дитині самій розвиватися й пізнавати світ, розвивають її в правильному (з їхньої точки зору) напрямку, дитина платить за це своєю цілісністю, яка залежить від повного й гармонійного розвитку всіх її здібностей.

Лідлофф пише: „Використовуючи потребу дитини робити те, що від неї очікують, дорослі можуть в корені задавити її творчі здібності. Достатньо сказати щось на кшталт: „Краще малюй над лінолеумом у вітальні, бо заляпаєш фарбою весь паркет” і дитина відзначить собі, що „малювати” значить „ляпати”, і їй знадобиться дійсно надзвичайне натхнення, щоб всупереч очікуванням матері намалювати щось красиве”.

Коли дорослі „виліплюють” дитину згідно якогось свого ідеального способу виховання, це зазвичай стає завадою в його розвитку – надумані способи менш ефективні, ніж вже закладений в нас Природою.

Але прийняти це й почати вірити своїм дітям надзвичайно важко.

Опубліковано: http://infoporn.org.ua/2010/11/08/vyhovannya_za_ldloff_chastyna_

Початок і продовження:

Виховання “за Лідлофф”. Частина 1

Виховання “за Лідлофф”. Частина 3: Травми неправильного виховання

Виховання “за Лідлофф”. Частина 4: проблема “батьки і діти”

Виховання “за Лідлофф”. Частина 5: Трохи досвіду втілення ідей єкуана

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , . Bookmark the permalink.