Виховання “за Лідлофф”. Частина 1

248C04B 1 Виховання за Лідлофф. Частина 1 Перед багатьма з нас стоїть нелегке питання – як виховати своїх дітей так, щоб вони були здоровими, щасливими, мали силу втілити свої найсміливіші мрії…

Один з найрадикальніших, як для звиклих кутати-ховати-обмежувати дитят українців,  варіантів відповіді на це питання пропонує американська дослідниця Джин Лідлофф (Jean Liedloff – Жанна Ледлофф, Жан Ледлофф в російських перекладах). Згідно її системи, дітям змалку не лише можна, а й потрібно давати гострі ножі, інші „небезпечні предмети”, дозволяти гратися за на краю прірви чи перебувати майже без нагляду на березі глибокої водойми, дивитися як батьки займаються коханням…

Подорожуючи „дикj.” Амазоні’., Лідлофф потрапила в плем’я єкуана, яке ще майже не мало контактів з „цивілізацією”. Люди племені виглядали гармонійними й щасливим: батьки не б’ють дітей і не кричать на них, а діти – не шантажують батьків плачем, радісно допомагають по господарству, ніколи від них не тікають…. Ця поведінка настільки разюче відрізнялася від поведінки дітей в США, що Лідлофф вирішила розібратися, в чому ж причина. Дослідження зайняло кілька років і призвело до відкриття – „континууму”, певного комплексу очікування необхідного досвіду, який виробився і став вродженим в процесі повторення з покоління в покоління певних послідовностей поведінки.

Теорія “Континууму” Лідлоф

Спершу трохи теорії: дещо спрощуючи – якщо певного досвіду, очікування якого закладено на генетичному рівні, людина не отримала, вона завжди буде його несвідомо шукати і буде психічно ущербною, обділеною, постійно житиме з „вавкою в голові”, яка не дає бути щасливою.

 Таким чином, в маленьку людину, яка тільки народилася, вже закладено певні потреби, очікування і тенденції розвитку, притаманні всім Homo sapiens, і людинка готова розвиватися в певних напрямах, що відповідають цим очікуванням.

Те, наскільки реальний фізичний, інтелектуальний та емоційний досвід суперечать вродженому, визначає, наскільки конкретна людина відхиляється від закладеного в ній потенціалу бути щасливою.

Натальні травми та їхні наслідки

Особливо сильну травму дитині наносить забирання її від матері в пологових будинках відразу після народження. Нічого в досвіді предків не підготувало немовлят до того, що їх залишатимуть самотньо ридати. Згідно Лідлофф, під час „оральної” фази дитину потрібно постійно носити на руках – жінки єкуана носять їх на собі в перев’язях, дитина увесь час знаходиться в тілесному контакті з матір’ю, відчуває себе захищеною і спокійно засвоює потрібний їй досвід.

Нестача материнської уваги під час „ручного періоду” „вилазить боком” у зрілому віці – часто континуум заганяє організм у хворобу щоб відчути „материнську” турботу й увагу з боку ближніх – те, чого не вистачило в початковий період росту, і потреба в чому переслідує людину все життя.

З цим важко не згодитися – пам’ятаю, в шкільному віці сам „любив похворіти” – батьки відразу про згадують, що я є починають піклуватися.

Багато людей хворіють через те, що не можуть впоратися з життєвими проблемами. У стані стресу організм „тікає” на емоційний рівень маленької дитини.

Ще хворіють для того, щоб уникнути некомфортних життєвих ситуацій; коли людина навчається самостійно виплутуватися зі своїх проблем, необхідність в хворобі відпадає.

Значна частина хвороб — це наслідок вад, спричинених нестачею певного досвіду в дитинстві. – Здається, що життя стало дуже важким, а тут іще й болячка якась напала – а десь в надрах несвідомого хитрий континуум просто „вирішив”, що для відновлення рівноваги треба дозволити тілу захворіти, — якщо є емоційна потреба побути безпорадною маленькою дитиною і поряд є людина, на яку можна „навісити” роль матері.

ГРЗ стає коротким відпочинком — звичайна реакція для відновлення балансу людиною, яка задалеко відійшла від комфортного для себе рівня благополуччя, чи сильно змінила поведінку.

Щоб життя було мінімально терпимим, деяким людям „доводиться” часто впадати в погані фізичні стани (схильність до нещасних випадків), а іншим – на все життя ставати каліками, щоб хоч якось існувати в умовах величезної (зазвичай витісненої в несвідоме) потреби в неотриманій материнській турботі, розвазі чи покаранні.

Одним з „найжорсткіших” виявів нестачі „ручного” досвіду стає залежність від героїну, алкоголю, азартних ігор, снодійного…

Цікаві й соціальні наслідки „втраченості континууму”, адже в людині закладені й очікування відповідного суспільного середовища (ставлення з боку інших людей, можливості реалізуватися в найбільш підходящому виді діяльності).

Лідлофф вважає що багато  „багів” нашої цивілізації – потяг до злочинності, боротьба за владу, егоїзм, походять саме від нестачі повноти цього базового досвіду.

Приклад індіанців Єкуана

У соціумі єкуана відсутня ідея суперництва. Суперництво не є необхідним для їхнього емоційного здоров’я, а тому в культурі єкуана майже відсутня конкуренція – всі щасливі й задоволені життям.

Діти єкуана разюче відрізняються від „цивілізованих”. Це сильні й веселі мисливці, які не просто виживають, а й щасливо живуть в „суворих” джунглях малодослідженої частини Амазонки. Якщо мама ставиться до дитини як до крихкої кришталевої вази, яка в будь-який момент може розбитися, дитини сприйме це ставлення і вважатиме, що так і є. Грубувате й безцеремонне ставлення подіє навпаки – дитина добре відчуватиме своє тіло, буде сильною, витривалою і здатною призвичаїтися до більшого спектру умов та ситуацій. Дитині неприємно відчувати себе крихкою, слабкою, вразливою і ні на що самостійно не здатною – це заважає розвитку і створює проблеми в старшому віці.

 Опубліковано: http://infoporn.org.ua/2010/11/08/vyhovannya_za_ldloff_chastyna_

 

Продовження:

Виховання “за Лідлофф”. Частина 2: Залякування батьками і секс при дітях

Виховання “за Лідлофф”. Частина 3: Травми неправильного виховання

Виховання “за Лідлофф”. Частина 4: проблема “батьки і діти”

Виховання “за Лідлофф”. Частина 5: Трохи досвіду втілення ідей єкуана

 

 

Опублікован

 

 

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , . Bookmark the permalink.