Voluntary simplicity movement – відмова від тиранії мотлоху

18518048 1 Voluntary simplicity movement   відмова від тиранії мотлохуОдне з улюблених занять багатьох новоутворених сімей – займатися накопиченням різноманітних предметів: меблів, одягу, побутової техніки, іграшок, телевізорів… У певний момент того мотлоху стає стільки, що він починає займати значну частку життєвого простору і претендувати на час господарів, перетворюючись з власності на власника. Деякі родини позбавляються від зайвих речей – роздають або викидають їх, інші ж не роблять цього – а раптом згодиться? – і кількість дрібних та великих речей зростає, продовжуючи експансію на життєвий простір своїх господарів.

Сучасні економіки займається стимуляцією споживацтва — хай населення тратить гроші, щоб китайці могли виробити ще більше хламу, щоб його знову купили, щоб він швидко зламався, щоб китайці зробили ще… і так до нескінченності… або до закінчення невідновлюваних ресурсів.

Рух за добровільне\свідоме спрощення (VS – voluntary simplicity movement) пропонує діяти навпаки – тратити поменше, і тратити вдумливо. Стати володарем речей, а не рабом хламу.

Voluntary simplicity ще називають „добровільним самообмеженням, свідомою простотою, або ж „простота як стиль життя”, його ідеологія є реакцією на насаджувану з усіх боків ідеологію потреблядства споживацтва.

За VS стоїть усвідомлення того факту, що все частіше ми купуємо речі не з власної волі, а в результаті нав’язування, маніпулювання виробників та продавців. І ніде це так добре не видно, як на батьківщині консумеризму – в США. Реклама бомбардує американців з усіх боків, вона дійсно змушує їх купувати купи непотребу – продуктів, які ніколи не будуть спожиті, інструментів, які ніхто ніколи не використовуватиме, чи одягу, який жодного разу не одягнуть. „Етичні споживачі” (ethicаl consumers) пропонують чесно преглянути наші мотивації при купівлі товарів. І насамперед – розібратися з психологічними коренями прагнення купувати, аби виділитися серед інших за допомогою покупок — головної риси споживачів майже всіх країн, що розвиваються.

Як працює психологія консумеризму, дуже гарно показав російський соціолог Н. Покровський: “Крестьянин за лето кабального труда на нелегальной рубке леса зарабатывает 30 тыс. руб. — это огромные для него деньги. На них он покупает плазменные панели, спутниковые тарелки. Чуть богаче село — эти тарелки видны уже через дом. Может, больше пользы было бы купить стиральную машину, но приобретает крестьянин панель. Фактически — статус”.

Однак після купівлі „плазми” задоволення лише нетривале задоволення – адже душевний комфорт від цього не змінюється. І тоді людина йде працювати, щоб купити „плазму” зі ще більшою діагоналлю.

Усвідомивши природу нетривкого задоволення від покупок, люди замислюються про зменшення видатків і пошуку задоволення іншими способами. Дехто з них обирає спрощення життя, щоб воно стало більш наповненим – вільним часом, сім’єю, собою, і менше – стресом. Це відхід від культури, яка вважає фінансово-майновий успіх мірилом щастя і вершиною життєвих прагнень.

Іноді до VS ставляться негативно, вважаючи її пропагандою зумисного бідацтва і приниження людської гідності. Однак спрощення зовсім не означає бідності. Основна ідея – свідомо знайти власні цінності, які не були б нав’язані споживацькою культурою, і жити у відповідності до них. Змісти фокус з мативолодіти на бути. Тоді й виникає бажання позбуватися зайвих предметів – всього, що не є потрібним або красивим.

З економічної точки зору VS зі своєю спрощеною структурою споживання (один з способів спрощення – вживання лише тієї їжі, яка виросла в радіусі не більше 100 миль від місця проживання споживача) значно актуальніша в „розвинених” країнах, ніж у нас. Однак на Заході людина, яка віддала всі борги (у середнього американця їх на кілька десятків тисяч доларів) і не створює нових, зменшила видатки, доходи і кількість речей, спрощує дієту та відмовляється гаяти час на шопінг, виглядає диваком і ледь не революціонером.

Послідовники руху спрощення дотримуються ще однієї практики – „100 Things Challenge”. Вона полягає в тому, щоб зменшити кількість пожитків до 100 предметів.

Сама ідея не нова – вона походить з давніх релігійних практик аскези, але в останні десятиліття значно переросла релігійну ідеологію. В США релігійне спрощенство давно практикують Аміші, квакери, меноніти й подібні до них групи, а „позарелігійна” практика VS почалася з еко-анархіських груп в США й Канаді, натхненних хіпі, бітниками, Керуаком.

Сьогодні це вже часто не маргінали-екопоселенці, а широкий рух, участь в якому беруть і домогосподарки, і менеджери. Серед них зустрічаються диваки, які переселяються на яхти чи ведуть кочовий спосіб життя у великих обладнаних для житла фургонах. VS імплементують і ті, хто ходить на роботу пішки замість їздити на авто, і ті, хто свідомо проводить вечори у бібліотеці замість сидіти перед телевізором – усіх цих людей обєднує намагання бути чеснішими з собою.

Одна з основних мотивацій VS, окрім економічної та релігійної – екологічна. Люди, які починають дбати про зменшення залежності від матеріального, часто замислюються, звідки беруться речі, і починають турбуватися про свій вплив на інші життєві форми. З’являється усвідомлення того факту, що кожна зайва покупка є  ударом по макроекосистемі; так, наприклад, кожен зайвий папірець – це частина знищеного дерева та його мешканців.

Чим менше ми купуємо непотребу – тим менше навантаження на екосистеми, тим легше витримувати нас Планеті. Ставлення VS до природи наступне: бери лише те, що дійсно необхідне, віддавай усе інше.

В останні роки – можливо, до цього спричинила криза – рух VS на Заході знову стає популярним. Можливо, причина ще банальніша – в гаражах і комірчинах американців накопичилося забагато барахла, і вони, нарешті, почали це усвідомлювати. А декому просто захотілося вибратися зі щурячих перегонів корпоратизованого суспільства…

Опубілковано:  http://infoporn.org.ua/materials/articles/Voluntary_simplicity_movement_vidmova_vid_diktaturi_motlohu/41936

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , . Bookmark the permalink.