Free Siberia!

250px Siberian flag.svg Free Siberia!

Прапор Сибіру

Цікаві сепаратиські настрої, які зрідка проповзають в російський інтернет-простір різко загострилися з традиційно серпневою бідою північно-східних сусідів – затопленням приамурських територій, у якому звинувачують не лише Природу, а й недосконалу, через корумпованість, господарчу діяльність. – Мова йде про те, що деякі віддалені території як Далекий схід, або Сибір, гіпотетично, значно краще могли б давати собі ладу самі, ніж під віддаленим керівництвом з Кремля.

Звичайно, ніхто всерйоз не говорить про скидання режиму Пу і проголошення незалежності, але все починається з думки, слова. (more…)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.

Роман “Ахамот, або Казки про Ташлинського і Боротьбу з Системою”

Тут лежить роман В’ячеслава Агеєва “Ахамот, або Казки про Ташлинського і Боротьбу з Системою“.

“Ахамот” зараз можна скачати цілком (.pdf), невдовзі додамо можливість скачати по частинах, або читати в онлайні.

Скачати “Ахамот” в .pdf

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.

Платити чи не платити: ідеологія податкового опору

Ще з часів совка всі українці добре памʼятають приказку: “скільки у держави не кради – свого не вернеш”. Природній скептицизм щодо чистоти та безкорисливості намірів державного апарату глибоко засів у свідомості наших співгромадян. У США – навпаки: чимало людей все ще щиро вірять, що уряд хороший, і краще, ніж громадяни, знає, як розпорядитися їхніми доларами. Середній американець працює “на державу” протягом чотирьох місяців щороку.

40% вичавлених грошей йде на фінансування військових потреб. Наприклад, на “війну з терористами”, “миротворчі операції” в Іраку та Афганістані. Інші 60% коштів ідуть на утримання бюрократів. (more…)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.

Буддистська економіка Ернста Шумахера. Ч.2

Дещо примітивізуючи — цивілізація чи спільнота, яка живе восновному з відновлюваних ресурсів – досконаліша, ніж та, що базується на ресурсах невідновлюваних. Остання веде паразитичний спосіб життя, витрачаючи на задоволення потреб не дохід, а капітал.

Гнатися за зовнішніми цифрами, типу ВВП, згідно „буддиської економіки”, – нерозумно. Ці цифри, зазвичай, показують зростання „проценту жиров у маслі” (с) тільки маленької купки великих власників, ігноруючи економічний стан більшості населення. Те саме можна сказати й про ідеалізацію радостей зростання показників імпорту й експорту – спадків свідомості колоніалізму, який за інерцією використовують економісти розвивнених країн, і які сліпо копіють економісти країн, які намагаються стати „розвиненими”, бо так роблять їхні успішніші колеги.

Зараз такі „заявки” вже не сприймається як щось революційне, але для економістів шестидесятих звучали повною єрессю. Тільки після розвитку концепції „стійкого розвитку” (sustainable development) ідеї Шумахера стали сприйматися як розумні (ну, хіба, трішки дивні).

Основною „фішкою” пропонованої „буддиської” системи є ставлення до праці.

Вчений протиставляє „західний матеріалістичний” підхід до роботи – коли робота це майже примусовий „хобот”, до якого людину треба змушувати, а для роботодавця — неуникні витрати, які він намагатиметься будь-яким способом звести до мінімуму; заробітна плата – компенсація робітникові за втрачений час і комфорт.

З точки зору буддизму, людська праця переслідує, як мінімум, три цілі. Перш за все – надати людині можливості розвивати свої творчі здібності. Як казав Хайнлайн, „спеціалізація – доля комах” — автоматизація праці, коли працівник заводу, офісу, супермаркету місяцями й роками щодня повторює однакові безсмисленні дії, все більше перетворюючись у зомбі-робота – неприйнятна, бо душить у людині творче начало. По-друге, допомогти людині подолати власний егоїзм (одне з основних завдань, які буддизм ставить перед індивідом) через працю з іншими над спільним проектом. По-третє, виробництво необхідних для достойного рівня життя, якісних товарів та послуг. Якщо роботодавець організовує працю нехтуючи ці цілі, у такий спосіб, коли праця втрачає смисл, стає нудною, чи дратує працівників, він вчиняє ледь не злочин.

Робота „буддиського ідеалу” – це не те, чого людина будь-якою ціною уникатиме, а благословення, якщо відбувається в умовах забезпечення прав і свобод людини. Робота – не лише процес виробництва, вона іще й має психологічну та „духовну” (що б це не значило) значущість. Навіть для тих економістів, які вірять, що економічне зростання важливіше будь-яких релігійних цінностей.

Цікаві й соціальні наслідки такого підходу: поширення зайнятості жінок в офісах та на заводах, поки їх діти залишені самі-по-собі, вказує на серйозні проблеми в економіці країни. Для „будиського економіста” це — таке ж неефективне використання цінних ресурсів, як забирання в армію висококваліфікованого працівника для економіста „капіталістичного”.

Викликають інтерес й дрібніші деталі системи – наприклад, Шумахер наголошує на важливості саджання дерев http://infoporn.org.ua/2010/05/11/drevonasadnyctvo_yak_sposb_borot%27by_z_systemoyu – як для економіки, так і для виховання свідомості. Садячи дерева і дбаючи про них, ми думаємо про майбутнє, забезпечуємо потомків відновлюваними ресурсами,  „включаємося” у взаємодію з природою і краще усвідомлюємо природні процеси та наш вплив на них.

Звучить привабливо?

Шумахер запропонував цікавий спосіб боротьби зі спекуляціями з землею – спражньою бідою всіх капіталістичних економік. Вчений вважає, що обидві крайнощі – повністю індивідуалізована і нічим не контрольована власність на землю та її продаж, як і „націоналізація” чи „соціалізація” – коли землю „від імені народу” контролює бюрократія, – не призводять ні до чого хорошого – „бульбашки” на спекулятивному ринку, які в макромасштабі призводять до нищення дрібних землевласників і розхитують економіки – з одного боку – і маразми соціалістичного „управління” землею, прекрасно відомі всім, хто пережив „совковий” експеримент з колгоспами. Шумахер придумав хитре рішення проблеми — законодавче встановлення стабільної ціни для кожної земельної ділянки (з прив’язкою її до індексу інфляції, якщо така в країні присутня). У розвинених країнах, де зібрано „пазл” http://infoporn.org.ua/2010/05/18/poglyad__na_ukrayinu__panorama_z_holmv_gruzyi, це технічно зробити зовсім не важко. Продавець ділянки не може отримати за неї більшу ціну, ніж встановлено, якщо ж в процесі купівлі-продажу виявляється бажаючий заплати більшу ціну, ніж встановлено, він платить більше. Але сума переплати йде не продавцеві, а у спеціальний державний фонд (наприклад благоустрою сільгоспугідь, створення заповідників чи озеленення міст).

Індустріальне суспільство не має механізмів, які дозволяють забезпечити повагу до прав людини й скочування до конфліктів і тоталітарних режимів після закінчення невідновлюваних ресурсів. Виживання глобалізованої цивілізації видається настільки складним, що досягнення економічної стабільності, яка б супроводжувалася повагою до людини, її прав та свобод, можливе лише в небагатьох соціумах і в історично дуже короткі періоди.

Отже, підсумуємо – індустріальне чи „постіндустріальне” суспільство, яке грунтується на екстенсивному використанні невідновлюваних ресурсів, не може існувати нескінченно довго. Неминуче повернення до локальних економік, заснованих на сільському господарстві. З цим важко не погодитися теоретично, але доки півень не підійде близько й не клюне в дупу, більшість людей не сприймуть цієї думки. Покищо, імплементація і розвиток принципів „буддиської економіки” – справа ентузіастів-експериментаторів у деяких невеличких комунах та екопоселеннях.

У шестидесятих, коли Шумахер опублікував перші викладки своїх напрацювань, економісти глузували з його теорій. Однак через кілька десятиліть стало очевидним, що людству необхідно прийти до більш раціональної економіки, ніж викоруистовується зараз — якщо ми не знайдемо й не приймемо її самі, нас до цього просто змусять зовнішні обставини – такі як вичерпання невідновлюваних ресурсів.

Збільшення потреблядства споживання веде, в кінцевому підсумку, внікуди. Можливо, розумніше збільшувати не споживання, а вчитися досягати максимуму задоволення від мінімуму споживання? І принципово виробляти лише максимально якісні товари та послуги?

Почаоток: Буддиська економіка Ернста Шумахера. Ч.1.

Опубліковано: Інфопорн http://infoporn.org.ua/materials/articles/Buddistska_ekonomika_Ernsta_Shumahera_Zakinchennya/44632

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.

Буддиська економіка Ернста Шумахера. Ч.1.

Неефективність і, часто, шкідливість для суспільства й природи сучасних економічних підходів змушує все частіше вдаватися до пошуків розумних альтернатив. Вони є, але ними не користуються – насамперед, тому, що про них мало знають.

Одна з таких альтернатив — „буддиська економіка” Ернста Шумахера, розроблена ще в п’ятидесятих роках ХХ століття. (more…)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.

Гроші йдуть на Захід

454D4BA1 1 Гроші йдуть на ЗахідНа межі ХІХ і ХХ століть американський історик Брукс Адамс помітив дивну тенденцію – впродовж всієї документованої історії людських цивілізацій капітал рухається на Захід. Перші відомі випадки централізації капіталу бачимо ще в Шумері, з занепадом його грошовий центр поступово зміщується в Єгипет. Далі – Греція, Аппенінський півострів, Західна Європа і, нарешті, Лондон. Скупчення капіталу перебралися через Атлантику і в часи Брукса рівновага знаходилася десь між Лондоном і Нью-Йорком, поступово зміщуючись в бік останнього.

Під „централізованим капіталом” Брукс мав наувазі багатство, зосереджене у руках вузького кола олігархів – кількох, зазвичай, пов’язаних між собою сімей.

Брукс помітив тенденцію і з усією старанністю, на яку здатен історик, описав її, але пояснити не зміг. Зазначив тільки, що вона супроводжує людство протягом останніх шести тисяч років і що до кінця першої половини ХХ століття Британська Імперія почне занепадати і основна концентрація капіталу повністю зміститься в Нью-Йорк. Що і сталося. Кожна єресь, що покидала Європу породжувала нові й нові єресі потрапляючи в США. Нові єретики тікали від цивілізації на Захід, втілюючи там свої дивні ідеї. Одна з гіпотез, яка намагається знайти пояснення „тенденції Брукса” – за капіталом стоять радикальні ідеї, ідеї рухаються в силу історичних причин – наприклад, їх носії тікають від засилля бюрократів на периферію. Нічого не пояснюється, але звучить красиво. Повернемось, однак, до нашого централізованого капіталу.

Цілком узгоді з теорією, рух скупчень капіталу посередині Атлантики не спинився і продовжив котитися на Захід. Вже після другої світової найбільші маси світового капіталу зосередилися десь між Нью-Йорком і Бостоном.

Шестидесятники, серед них Кларк і Вілсон, відслідковували цю тенденцію і впевнено констатували неминучу з часом „перемогу” Західного узбережжя США над Східним (ковбоїв над янкі). На кінець дев’яностих „нові багаті ковбої” – нафтові мільярдери Техасу і технологічні – Каліфорнії, впевнено зтягували доларову ковдру на себе.

„Сила грошей” на цьому (відповідно до якогось невідомого нам закону історії чи економіки, чи може просто в силу інерції, яка впливає на предмети внаслідок обертання планети [lol]) не спинилася. З розвитком японської економіки, і Далекосхідних тигрів концентрація капіталу стала зсуватися вздовж лінії Сан-Франциско — Токіо в бік останнього.

Основна тенденція руху на Захід іноді дещо мігрує на південь-північ, але порівняно з основним вектором — несуттєво. Всі смикання відбуваються між 25 і 52 градусами північної широти.

З розвитком технологій помічений Бруксом рух експоненційно пришвидшився. Щоб побачити це, достатньо лише порівняти час, протягом якого грошові скупчення повзли з Шумеру й Ассирії в Єгипет, і далі в Грецію з сучасними швидкостями.

Зараз напрямок руху центру багатства все більше зміщується в бік Пекіну й Гонконгу. Характерно, швидкості руху капіталу зростають – Китай „піднявся” за якихось двадцять років.

Як швидко і куди переміститься зосередження капіталу (і ідеї, які рухають його самого і його набуття)? Основана на аналізі шеститисячолітньої історії логіка Брукса вказує ніби на Індію, Афганістан, Пакістан. А коли? Не в найближче десятиліття-два – прогнози свідчать, що в 2020 (якщо Кінець Світу не настане раніше:) Китай стане країною з найбільшим фінансуванням іновацій, а тому (якщо правильна гіпотеза, що за тенденцією Брукса стоять наукові ідеї, а не обертання Землі) ще деякий час побуде фінансовим лідером.

Якщо ж теоретично продовжити на Захід „лінію Брукса”, все повернеться туди, звідки починалося — через Близький Схід (якось тут все цікаво співпадає зі скорим закінченням нафти в світі і великими запасами її в арабів) на … територію Шумеру. А далі? Знову на Захід, чи може трошки з ухилом на північ? В Україну, наприклад?

Опубліковано: http://infoporn.org.ua/materials/articles/Groshi_ydut_na_Zahid/44541

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.

Економіка і релігія

Існує така цікава закономірність: релігія впливає на економічну успішність соціуму.

Найбагатші за кількістю капіталу “віруючі”: християнства, іудаїзму (за розміром капіталу на людину — на першому місці), ісламу.

У християнському світі протестанти фінансово найуспішніші, католики — десь посередині, а православні країни — восновному відсталі і приречені на бідність.

Феномен помітив і спробував пояснити ще Макс Вебер у праці “Протестантська етика і дух капіталізму”. (more…)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.

Як я купував хату в заповідному селі. Частина друга

455E3F8D 1 Як я купував хату в заповідному селі. Частина другаПочаток історії, частина 1

Цього разу хабаря-таки взяли.

Мене завжди захоплював у роботі держслужбовців та різних канторщиків той натренований роками легкий та майстерний рух, яким хабар відправляється в призначене для нього місце та абсолютно безпаливний вираз обличчя при цьому.

Я отримав пару нових техпаспортів на хату, витяг на вступ у спадок. І зібрався їхати до держнотаріуса мого району везти все це, щоб господиня моя стала справжнім власником і мала право продавати обумовлену нерухомість. (more…)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.

Антикризова економіка: репортаж з Міста Гріха

2A62F08E 1 Антикризова економіка: репортаж з Міста ГріхаВулиці Вегасу вражають. Бурхливий потік життя відчувається на кожному кроці, він веде з одного шоу на інше, затягує в обійми гральних автоматів, за картярські столи, де можна сидіти до відключки, зовсім втративши відчуття часу – в гральних залах міста немає ні годинників, ні вікон.

 

(more…)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.