Калі, Рамакрішна й Вівекананда

ramakrishnaandbibeka e1431602323182 Калі, Рамакрішна й Вівекананда

Кшатрій Вівеканада і його гуру Рамакрішна (ліворуч)

Рамакрішна, досягнувши пізнання Брахмана в самадхі, просить послати йому учня, який зміг би краще допомогти полегшити страждання світу — і насамперед страждання бідних і знедолених в Індії. Врешті-решт, суто випадково :), зустрічає 17-річного Нарендру Натха Датту, майбутнього Вівекананду, у домі лихваря.

Ромен Роллан цитує враження Рамакрішни від цієї зустрічі з майбутнім учнем: «Я помітив у ньому повну неувагу до тіла, до прикрас, відсутність якої-небудь прив’язаності до зовнішніх речей. А його очі! Здавалось, що якась сила проникла у глибини його духу.. Я подумав — чи можливо, що така людина живе в Калькутті?»

Водночас перше враження Нарена, якого Рамакрішна попросив привести до себе, цілком протилежне: «Тут я ніби звалився з неба. “До кого я прийшов? – подумав я. – Імовірно, він буйний божевільний (more…)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.

Адвайта і Рамакрішна

img 5538c9c472524 Адвайта і Рамакрішна

Рамакрішна, архів wikipedia.org

Згадуючи, що таке адвайта-веданта, щоб написати про Рамакрішну, я подумала, що Брахман –це щось схоже на океан із Соляріса Лема або на надскладну надамебу. Кожна істота – божество, людина, звір, демон – це її псевдоніжки, тимчасові вирости, які з часом зникають, тому світ нереальний, а атман тотожний Брахману і є його проявом. Уся сансара, однак – день Брахмана, тобто не сон, а швидше “божественна комедія”, ніби багаторука істота засунула по руці у кожну рукавичку-істоту і розігрує і війну, і мудрість, і любов, і пізнання, і тисячу тисяч розчарувань. І коли нам боляче і ми помираємо, цей мегаактор відчуває лише як рветься його рукавичка для лялькового театру, як уже мертва шкіра, з якої жива змія просто виповзає. І, наскільки я собі уявляю, сенс адвайти в тому, щоб відчути і усвідомити себе частиною цього Мегаактора, що можливо в особливому стані зосередження – Самадхі. Хоча, якби я могла насправді це все уявити, мене б уже, напевне, з вами не було. І жоден опис цього ніколи не відповідатиме дійсності, бо “слова забруднюють істину”, тобто не дають її розгледіти. Але ж треба її якось називати?

Рамакрішна (ім’я при народженні – Гедадхар, 1836 – 1886) навчився досягати таких станів зосередження завдяки тому, що став жерцем богині Калі.
Якщо вірити Ромену Роллану, служіння Калі було для нього спочатку лише роботою, причому роботою дуже непрестижною, тому що храм Калі, служіння в якому взяв на себе Гедадхар після смерті брата, побудувала жінка-шудра, представниця нижчої касти, що, напевне, сподівалася потрапити у вищу касту (в наступному житті, звісно).

Однак отримавши таку непрестижну роботу, Гедадхар скоро забув про марнославство, тому що, маючи вроджену схильність до споглядання, “збожеволів від любові до Матері-Калі”, втратив контроль над собою і почав (more…)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.

КумбхаМела 2013. Саліграм-бхагаван

Дивні чорні камені на вівтарику, як виявилося, звуться “саліграм” або “шаліграм”. З ідентифікацією артефактів і поясненням їх значення виникли складнощі. Пуджарі Кешорі, кліпаючи своїми довгими віями запевнював, що Саліграм – не що інше, ніж сам Вішну, і, відповідно, Вішну є ні чим іншим, ніж Саліграм-Бхагаваном і дуже тішився і дивувався з того, що біле Рам-Рамає не розуміє, як чорна каменюка, яку він розмалював кольоровими тілаками може бути Вішну.

Після півгодинного обговорення (до якого долучилося ще з десяток неагломовних садху) врешті-решт ми дійшли до робочої моделі скріпленої багаторазово повтореними yes i його індійським відповідником hain: Саліграм невідмінний від Вішну, також це матеріальний слід від використання Вішну своєї супер-зброї, диску під назвою “Сударшана-Чакра”. (more…)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.