Парейдолії і релігійне сприйняття дійсності

В історії про пошук Ноєвого Ковчега ми бачили людей, які дивилися на шмат скелі (байдуже, на Гугл Мепс чи стоячи десь на схилі гори Арарат) і бачили в ньому те, що дуже хотіли бачити – наприклад, п’ятитисячолітній човен.

Відсутність навику самокритики та здорового скепсису стосовно релігійних накрутів (в тім числі і власних) іноді призводять до дивної поведінки. Ось цікава історія з сонячної Індії:

Бувальщина про Ісуса на чапаті

Chapati jesus Парейдолії і релігійне сприйняття дійсності

Як виглядав Ісус ми точно не знаємо, але тисячі віруюючих “побачили” Його на підгорілому чапаті. О, чудо-з-чапаті!

Чапаті – смачнющий кругленький і пласкенький індійський хлібчик. Щоб зупинитися і не їсти його ще і ще потрібна надзвичайна сила волі, навіть коли шлунок готовий, здається, луснути. Індуси радо цим користуються і загодовують недосвідчених туристів до зупинки травлення.

Одного сонячного дня у 2002 році десь в сонячному Бангалорі, Шелла Ентоні замісила тісто і почала пекти скількись чапаті. Один з хлібців підгорів (таке часто буває з чапаті, щодня мільйони їх підгорають, отримуючи від жару пателень відбитки найрізноманітнішої форми).

Шелла Ентоні, ревна католичка, — подивившися на обгорілий чапаті вона побачила … образ Ісуса. Її діти й сусіди побачили Його ж, і всі разом віднесли чапаті священику парафії, який оголосив чапаті чудом (нормальна і цілком буденна тєма в Індії), приніс в церкву і почав його піарити й вшановувати.  За кілька днів до чудесного чапаті прийшло понад двадцяти тисяч прочан. Цікаво було б провести опитування, у скільки з них виникало бажання поласувати чудо-прасадом…  (more…)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.