Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації 1991р.” з точки зору індивіда та малих релігійних груп

Обраний Україною курс на входження в європейське співтовариство потребує приведення вітчизняного законодавства з усіма його пострадянськими казусами у відповідність з нормами європейського права. Попри те, що Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” вважається одним з найдемократичніших у світі, спробуємо критично проаналізувати його з точки зору релігійної (не обов’язково віруючої) людини та невеликих релігійних об’єднань.

Перше, що кидається увічі по прочитанню закону та ознайомленню з механізмами його імплементації — надзвичайна бюрократизованість – закон явно спрямовано не на віруючого індивідада, а на юридично оформлені (через складну і нудну процедуру) організаціїї. У питанні формулювань автори виявилися надзвичайно абстрактними  — конкретного не сказано  майже нічого, а для зменшення клопот  з релігійними утвореннями, держслужбовцями все, що стосується релігійності, зводиться до індукції церковних громад до рівня звичайних юридичних організацій, ігноруючи (more…)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.