Як втекти від кризи. Теорія і практика екопоселенства

538D36C5 1 Як втекти від кризи. Теорія і практика екопоселенстваВже закінчується квітень, рослини цвітуть, квітне й економічна криза. У зв’язку з цим спостерігаю феномен, який не може не радувати – вимушене безробіття все частіше спонукає людей починати думати. Іноді придумують дивні речі – колишній офісний планктон починає скуповувати (не масово, але то тут, то там по одненькій) хати в селах, і намагається вовтузитись на землі. Серед причин називають навіть прогнози кількох західних фінансових світил, згідно яких сільгосппродукція буде зростати в ціні.

Феномен спостерігається як у нас, так і в Росії: там в деяких містах ця тенденція вже класифікована як відток цінних кадрів у села, де вони, враховуючи рівень алкоголізму „в глубінкє”, скоріш за все будуть безпроворотно втрачені.

Дехто йде ще далі, ніж просто купити хату в селі. Думають, як би оземлитися і „цивілізовано” (звичайні селяни часто сприймаються вихідцями з міських нетрів як брудні темні та нецивілізовані) і так щоб поближче до Природи і екологічно чисто. А ще – самим собі вирощувати не генномодифіковану їжу, і не загиджувати свою землю. Коротше, класика дауншифтингу, яка називається екопоселенство.

Екопоселень в світі багато, є вони і в колишньому СНД. В Україні нараховується їх більше сорока груп. Деякі дуже відомі, як Ромашки, про деякі знає лише вузьке коло посвячених.

Екопоселенство досліджувалося з різних боків, і як і з будь-яким цілісним соціальним явищем кожен дослідник знаходив там саме те, що й шукав – це і релігія, спроби побудови альтернативної економіки, і експерименти з соціальним устроєм, новою, „чистою” енергетикою, філософія турботи про землю, на якій живеш, перемога внутрішнього бажання зробити щось для заваленого недопалками та пластиковими пляшками Універсуму.

Екопоселення бувають різного розміру (від 2-3 хат до 2000), об’єднані різною ідеологією від футуристичного хайтеку з неоязичницьким забарвленням, до сільськогосподарських монашеських общин з елементами „екологічних” нововведень в древні устави.

Ідея, що стоїть за цим полягає в створенні повнофункціонального людського поселення, яке може існувати на своїх ресурсах, гармонійно вписаним в екосистему, необмежений проміжок часу і давати людині можливість жити здоровим життям.

Екопоселенський рух в будь-якому разі релігійний за своєю суттю.  Йдеться не обов’язково про православну чи іншу централізовану обрядову релігійність, а про релігійність живу, ближчу до пантеїзму, часто до різних форм язичництва. Релігійність –  тому, що одна з основних ідей – створення/відновлення втраченого зв’язку між людиною та світом, який виявляється і як екосистема, до гармонійного життя в якій треба призвичаїтись. На території СНД дуже популярними є теорії Володимира Мегре. Його послідовників (їх частно називають „анастасіївці”) легко вирізнити –називають свої проекти „родовими помєстьями” і  де в чому протиставляють себе більш „науковим„ екопоселенцям.

Прекрасні мрії про життя на землі часто натикаються на жорстоку правду реальності – багато екопоселень загинули через неготовність учасників до справжньої нелегкої праці на землі, небажання змінити звичку до міського комфорту на дисципліну щоденного ритму фізичної роботи, неможливість іти на компроміс в екосоціумі.

Незнайомим навіть не те щоб з різними формами „органічного землеробства”, а навіть з традиційним сільським господарством, людям, що зробили перший мужній крок доводиться почнати в ранзі учня –початківця. Їм доводиться вивчити величезну кількість нових речей. Часто для людей стає проблемою метод навчання з практики з лопатою в руках, а не зі звичних текстових документів. Скільки покласти соломи, щоб під нею вимер пирій і можна було щось садити не вдаючись до гербіцидів, коли садити кущі й дерева щоб не померзли, як зробити теплицю, як зберігати урожай, щоб його залишилося й на весну… вирішення безлічі таких питань надійно відваджують від екопоселенства недостатньомотивованих. В результаті залишаються найенергійніші, найсміливіші та найбільш гнучкі до змін в собі і в навколишньому середовищі. Це психотип „звичайного” екологічного землероба.

Один з важливих аспектів екопоселенства – викуплення певних територій і “захист” їх. Захищає від чого? Від забруднення, винищення екосистем, від Держави, Корпорацій, і інших суб’єктів господарювання, які можуть землю спаскудити, а людям заважати жити на ній в своє задоволення.

Моє особисте враження – екопоселення тривале можливе тільки на релігійній основі. Мотивація повинна бути не штучна раціонально надумана, а має виходити зсередини душі, з внутрішнього переживання необхідності такої кардинальної зміни в житті.

Екопоселення часто називають експериментальними майданчиками, в яких іде пошук майбутніх способів існування людини у світі. У звязку з цим хочу оглянути кілька винаходів, імплементація і довгостроковий досвід використання  яких вирізняє екопоселення і робить їх досвід цікавим для всього людства.

 Органічне землеробство

В основі органічного землеробства лежить відмова від вживання генномодифікованих продуктів та  використання мінеральних добрив. Водночас практикується комплекс заходів, що покращують плодючість грунту та захисні можливості рослин (наприклад наявність на ділянці певної кількості правильно підібраного бур’яну виявляється в алелопатичній дії на культурні рослини, що підвищує їх захист від шкідників та хвороб).

Максимальне застосування відновлюваних джерел електроенергії. В світовій практиці – це і електро-вітряки, і різні види сонячних батарей, і навіть мікроГЕС, де це дозволяє ландшафт та екосистема.

 Соціальні експерименти

Ще Арістотель казав, що ідеальне місто-держава ні в якому не повинно складатися більше, ніж зі ста тисяч мешканців. Інакше воно втрачає ефективність, ним неможливо нормально керувати, в систему обов’язково вкрадеться неконтрольований хаос. Екопоселення восновному мають локальний характер, при якому учасники добре знайомі і мають достатньо можливостей ефективно взаємодіяти. Соціально-економічний устрій екопоселень вар’юється від анархохіпанства до науково-продуманих корпоративних моделей.

Новий рівень свідомості – це основний фактор, що різко відрізняє екопоселення від звичайних сіл. Духовність, глибоке розуміння взаємопов’язаності всього з усим в світі стають причинами діяльності поселенців, яка не наносить шкоди живому. Ідея в тому, щоб жити з планетою в гармонії та зберігати баланс „давати-отримувати”. Поселенці вважають, що виконання цього правила – запорука необмеженості в часі існування поселень. Зазвичай значний відсоток, часто – значна більшість екопоселенців має вищу освіту.

В сучасних умовах рух екопоселенства впирається в економічні проблеми, найбільше капіталовкладень потребує старт, через деякий час поселення намагаються досягнути повного самозабезпечення. Це одна з причин, чому в Україні їх так мало.

Багато хто сприймає екопоселенців як останніх лузерів, що нездатні пробитися в житті (особливо таке ставлення характерне для менеджерів середньї ланки, що досі не потрапили під скорочення). В такому ставленні є дещиця правди. Восновному екопоселенці кажуть, що втрачають не силу до боротьби за краще місце під офісним сонцем, а сам стимул її продовжувати, бо не бачать подальшого змісту в накопиченні грошей за рахунок інших для нескінченного збільшення здатності купувати. А життєву енергію воліють направляти на гармонійну працю для себе і світу.

Опубліковано: http://infoporn.org.ua/materials/articles/Yak_vtekti_vid_krizi_Teoriya_i_praktika_ekoposelenstva/42435

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.