Суворов про контроль Системи над особистістю, Сталіна і супер-чекістів

2714 Суворов про контроль Системи над особистістю, Сталіна і супер чекістівГерой Грегорі Робертса А.Гані якось сказав, що “світом керують мільйон злих людей, десять мільйонів дурнів і сто мільйонів боягузів” – політики, армія-поліція двадцяти розвинених країн і їхні бюрократичні апарати.

Роман В.Суворова “Контроль” (М.АСТ. 2003) — 102с. про дуже специфічних людей – на межі між мільйоном злих і десятьма мільйонами дурнів. Ці люди сміливі, розумні, особливо навчені; вони мають величезну владу над життям однієї шостої земної кулі, і водночас, в будь-яку секунду через мінімальний завтик чи недбалість, або й просто так, можуть стати жертвами Системи, милістю якої живуть.

Всім, хто ріс в дев’яностих, дивлячися погані бойовики, цікаво читати про людину з особливими здібностями, яку тренують до рівня суперістоти, а потім наділяють достойними суперістоти повноваженнями, але є й інша сторона — як працює Система, і як вона ставиться до своїх верховних жреців, і як вона їх, майже всіх, врешті-решт знищує…

Читаючи в Суворова про підлість і безпринципність влади СРСР розумієш, що через принцип спадковості влади, нинішнє керівництво країн постсовка, яке виросло з партноменклатури, не може бути хорошим і чистим. Культура влади, де бюрократизм, брехня і зрада були нормою стосунків не може змінитися швидко – це процес важкий, який розтягнеться на кілька поколінь – занадто багато бруду, підлоти і гидоти в її радянських коренях. Се карма. Адже ще пару поколінь тому владні кадри керувалися настановою: С точки зрения Мировой революции люди делятся на две основные категории: на тех, кого надо резать, и тех, кого пока не надо.

А основним принципом стосунків держава-індивід було: “Престиж государства – выше любых индивидуальных жертв“.

З релігієзнавчої точки зору дуже цікавий опис “ініціації співробітників контролю” у службу, яка вирішує долі “понад добром і злом” – тут і безсилля та критичний стан, при якому вже неможливо утримувати маску і не проявити справжній характер і максимально наближене до життя переживання смерті, і переведення на наступний рівень зі своїми “таємними знаннями”, привілеями, ритуалами…

Суворов гарно змальовує систему отримання інформації Сталіним з незалежних джерел: “Маленков не знает, что докладывает Ежов. Ежов не знает, что докладывает Маленков. Оба не знают, что докладывает Холованов. В принципе Ежов с Маленковым и все их подчиненные вообще не должны знать, что Холованов со своими ребятами ту же самую работу делают. А Холованов доступа не имеет к отчетам НКВД и ЦК. И еще кто-то товарищу Сталину докладывает. Помимо Холованова. Помимо ЦК. Помимо НКВД.”

Цікавий текст і деталями “спецурної роботи” – як суспільством розповсюджуються чутки, настрої, непрямо формується ставлення до політиків, навіть як здійснюється неявне керівництво натовпом під час демонстрації чи мітингу – відчувається, що автор добре знайомий з цією справою.

Суворов-Різун (до речі, українець за походженням) висвітлює характерну релігієзнавчу деталь, яка може претендувати на підґрунтя майбутніх досліджень про особливе ставлення радянської влади до монастирів:

Полюбила монастыри рабоче-крестьянская власть.

Чем монастырь хорош? Тем, что закрыт. Тем, что стены из валунов гранитных сложены. Там, повыше, камушки мельче, по полтонны каждый. А внизу у оснований – большие каменюги. И тем монастырь хорош, что все в нем есть для жизни необходимое. Для уединенной жизни. И тем хорош, что двери железные, что решетки кованые, что замки мудреные, что подвалы глубокие. Под концлагерь монастырь хорош. И под секретный исследовательский центр. И вообще для всякого тайного предприятия незаменим“. Цікаво, скільки монастирів за часів совка з офіційно “зачинених” або відданих під всілякі склади, використовувалися як таємні центри контролю Системи? І як на чекістів впливала “енергетика” цих місць?

Головна героїня, з таємним ніком Жар-птиця у стінах монастира вивчає “людоєдство” – самая интересная в мире наука потому, что изучает психологию человека, который превратился в зверя, велику науку організації і контролю людей в тоталітарній ієрархії.

Логіку влади Суворов змальовуєм не гірше, ніж сам Макіавеллі: “Николай Иванович Ежов – ближайший друг товарища Сталина, следовательно, главный враг. Николаю Ивановичу Ежову доверена безопасность страны, правительства и товарища Сталина лично. И если так, то товарищ Ежов – самый опасный человек.”

Статистика і логіка “чистки” героїні дається дуже легко (не ясно лише, чому вона досі незрозуміла сучасним фанатам совка), в ній можливе досить точне передбачення ризиків, тільки не майново-грошових, як у гнилому капіталізмі, а фізичних:

Великая чистка направлена против всех. Но чем выше положение человека, тем больше возможностей загреметь под трамвай пролетарской справедливости. Обыкновенный советский человек за последние два года имел возможность попасть под карающий меч НКВД с вероятностью 5%. Мелкий беспартийный начальник – 7%. Член партии – 44%, член Центрального Комитета партии – 78%. Если эту зависимость поднять на самый верх… на человека в распахнутой солдатской шинели, в сапогах и зеленом картузе… то по статистике выходит, что он станет жертвой НКВД с вероятностью в 100%. Так говорит статистика.”

В який момент єжови-ягоди-берії починали це розуміти? Ще до зайняття найвищих крісел? Чи страшна істина доходила до них уже в процесі обіймання топ-посад? І як їм з цим жахливим знанням жилося?

Екс-розвідник також провіщає вічний бед ньюз для всіх, хто жадає чогось від “влади”  за послуги, чи “ку”: “власть всегда неблагодарна“, яким би крутим ти не був, на кожнім кроці – Ситема гебістів готова підсунути підлість, яка може тобі вартувати свободи чи й життя. І які б не були твої заслуги перед Системою, вона без жодних сентиментів ліквідує тебе – і з тим більшою ймовірністю, чим більше її таємниць ти знаєш. Така ціна долучення до Тіла Влади.

В епілог автор вклав трішки біля-філософських сентенцій на кшталт вся наша жизнь – это просто серия интенсивных проверок.

Книга варта уваги всіх, хто цікавиться історією і намагається зрозуміти, що ж зробив з людьми Сталін, як совок вплинув на його мешканців, та їх нащадків, – тут і незвичне бачення держави Сталіна і цікаві замальовки життя і побуту “вищої касти” радянського контролю, стосунків між наділеними вищою владою, оруелівського двоємислія на вищому рівні і безмежного цинізму…

З.І. От тільки не розумію, за що такому тексту така обкладинка? :)

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , . Bookmark the permalink.