Смерть з батарейки

Виробники батарейок рекомендують після використання здавати їх у пункти переробки – і в жодному разі не викидати разом з іншим сміттям. Звідки такі перестороги? Річ у тому, що вміст звичайної пальчикової батарейки, потрапивши в землю, отруює ТРИ кубометри ґрунту. Або ж 400 літрів ґрунтових вод. Ртуть і кадмій, які входять до складу батарейок, потрапивши з водою в людський організм, руйнують нирки, нікель і кобальт – пошкоджують нервову систему…

Викидаючи батарейку собі під ноги або у звичайний смітник чи сміттєзвалище – ми повільно вбиваємо якщо не безпосередньо себе, то своїх сусідів. Які, викидаючи туди ж свої батарейки, повільно вбивають нас. 

Саме тому на всіх батарейках і аккумуляторах намальований перекреслений контейнер – це значить, що їх не можна викидати разом з іншим сміттям.

Але серед українців дуже мало хто цим переймається. Використані батарейки, у кращому випадку, прямують у баки для сміття. А потім – на непристосовані для такого сміття полігони. Це у містах. У селах – на сільські сміттєзвалища, або, у гірших випадках, просто кидаються у дворі в купу з металобрухтом.

Викинуті таким чином батарейки рано чи пізно руйнуються, і їхній вміст потрапляє до повітря, ґрунту, ґрунтових вод та водойм. У деяких випадках може дістатися й до артезіанських вод. Подальший шлях важких металів з електроліту – на городи і в сади, а далі – на наші столи. Наслідок такої недбалості – мертві їжачки під парканами і високий рівень ранньої смертності серед українців. Ми традиційно звинувачуємо у цьому “погану екологію”, яку самі ж і створюємо.

Батарейка – дрібниця. Але таких дрібниць в Україну щодня завозять, за деякими даними, понад 10 тон. Правильно утилізують 0,000….1% з них. До чого логічно призведе сьогоднішнє байдуже ставлення до правил утилізації отруйних дрібничок? За кілька десятиліть ми зовсім не матимемо чистої води та незіпсованих ґрунтів.

У країнах Європи збирають від 40 до 85 (Німеччина) відсотків використаних батарейок. Із них переробляють 90%. Там цим займаються або виробники, які відповідають не лише за безпечне виготовлення, а й за збір та переробку продукції, або ж самих покупців зобовʼязують здавати використані батарейки під загрозою штрафу.

У Німеччині для збору батарейок в кожному супермаркеті встановлені спеціальні контейнери. Те саме – у Швейцарії, де “шпаківні для батарейок” є не лише біля магазинів, а й біля шкіл. І навіть Білорусія почала втілювати програму зі збору батарейок у спеціальні урни в магазинах.

Серед киян (та, мабуть, і серед мешканців інших міст) є ентузіасти, які часто їздять закордон і у валізах вивозять зібрані кілограми використаних елементів живлення. Це, звичайно, прекрасні ініціативи, але вивозиться таким чином лише мізерна частина батарейок.

То що ж робити?

Прості поради

Єкологи дають кілька порад, як зменшити шкоду від використання батарейок:

• Варто один раз купити якісну зарядку для “пальчиків” і “мізинчиків” і кілька комплектів аккумуляторів. Таким чином можна не лише значно зменшити навантаження на екосистему, а й заощадити гроші.

• Можна купувати батарейки з маркуванням “без ртуті”, “без кадмію”.

• В інтернеті є поради, як максимально економно використати заряд батарейок. Наприклад, давати їм “відпочити”: батарейка, яку використовують з перервами, працює довше, ніж та, з якої в режимі нон-стоп витягують увесь заряд. Не варто використовувати в одному пристрої батарейки різних типів і з різним рівнем розрядженості.

• Можна зберігати використані батарейки в коробках у підвалах, чекаючи, коли в нас їх почнуть переробляти. Біда тільки – далеко не у всіх є підвали. А чекати, можливо, доведеться дуже довго.

• Ну, і те, що надруковано на кожній з них – не намагатися їх спалити чи відкривати корпус. Також не варто їх кусати, щоб видобути зайвих пару хвилин роботи.

Тепер поміркуємо, як же позбавлятись від використаних батарейок. Адже возити їх у валізах в Європу – не вихід.

Підприємств в Україні, які б могли б безпечно переробляти батарейки, знайти не вдалося, за винятком хіба що ДП “Аргентум” у Львові. У Києві є кілька організацій, які їх приймають у юридичних осіб – і потім або зберігають в контейнерах до кращих часів, або відправляють на спеціальний полігон під Горлівкою, де отруювати вже нікого.

Проблема в тому, що ці організації часто не відповідають на телефонні дзвінки і не працюють по багато місяців. Адже система державного ліцензування для них, як заведено, настільки складна, що пройти усі “кола пекла” їм вдається досить рідко. І вони не дуже прагнуть приймати простих екосвідомих громадян, які носять їм по десятку “пальчиків”. Аби боротися (іншого раціонального пояснення я не бачу) з екофанами, готовими їхати хтозна-куди, де ховаються ці фірмочки, вони пропонують фізичним особам платити за утилізацію привезених батарейок. Розцінки – від 0,5 до 2 гривень за “палець”. У деяких екологів є підозри, що принаймні частина з цих установ, беручи гроші за утилізацію, потім все одно викидає ці батарейки у звичайнісінькі смітники.

КМДА заявляє про наміри розгорнути по всьому місту пункти прийому, але поки що їх нема. Наразі маємо лише зусилля ентузіастів, готових терпіти незручності, або ж добровільно служити справі Чистої Землі, які готові за просто так / з доброї душі допомогти уникнути батарейкової біди, та кілька більш-менш “правильних” екодружніх установ. Їхні адреси й координати тут і тут.

Якщо екосвідомим мешканцям Києва чи Львова є куди віднести використані батарейки, то маленьким містечкам і селам навіть централізований збір поки що не світить. Залишається тільки проводити “розʼяснювальну роботу” серед населення – і смиренно приймати наслідки карми техпрогресу людства у вигляді отруєнних ґрунтів і водойм.

Щоб щось змінити, треба добитися законодавчого зобов’язання виробників приймати продукцію на утилізацію. А крім того – вимагати створення пунктів прийому небезпечних побутових відходів у населених пунктах. Для цього треба збиратися і йти капати на мізки своїм сільрадам та міськрадам, писати їм тексти про шкоду батарейок і вивішувати у людних місцях…

З.І. А ще є ж такі радості, як автомобільні аккумулятори, в яких по 20 кг свинцю і сірчаної кислоти. Кожному водієві доводиться їх міняти раз на 3-4 роки.  Який відсоток з них утилізують належним чином?

Опубліковано: http://infoporn.org.ua/materials/articles/Smert_z_batareyki/49739

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , . Bookmark the permalink.