Релігійний практикум зміни свідомості – йога

Однією з найефективніших і найдревніших систем досягнення містичного досвіду, чи як це називає один з авторів Інфопорну, „зміни свідомості”, є йога. Щоправда, не зовсім та, що кличе з кожного другого стовпа у місті Києві.

Попри поширене уявлення, що йога – це лише система складних фізичних вправ, типу стояння на одній руці, насправді це релігійна практика, мета якої є мокша (Звільнення). Класика йоги описана в Йога-сутрі Патанджалі (2-3 ст. н.е). Там йога визначається як чітта врітті ніродхі – припинення діяльності розмислу.

Кому цікаво, що це значить, спробую пояснити нижче.

Попит на йогу в різних формах зараз такий, що викладачів не вистачає і вчать цій дисципліні часто зовсім некваліфіковані люди.

Причин такої популярності багато. США познайомилися з йогою під час світоглядної кризи, яка мала кульмінацією „революцію шестидесятих” – тоді мода на йогу захопила широкі маси хіпуючої молоді, сьогоднішня економічна криза, можливо, теж штовхає народ шукати „східної мудрості”. Ну, не обійшлося й без потужної реклами і грамотного маркетингу.

Зараз в Україні найпопулярнішою є аштанга-йога – хоча використовується древня назва, те, що під нею піариться, до класичної йоги ніякого стосунку не має: аштанга-йога в Україні – це, скоріше, фітнес. І цілі у неї відповідні: підтягнути м’язи, схуднути, прибрати зайві зморшки. Класична йога чи близькі до неї сучасні школи можуть і підтягнути фігуру, і допомогти схуднути чи покращити колір обличчя, чи якість життя взагалі, але ці досягнення у них сприймаються як приємний „побічний продукт”, бо йога – це, перш за все, духовна дисципліна.

Отже, коротко, що являє собою система аштанга (восьмиступенева) йога, вона ж – основа пізніших йогічних систем:

Яма, ніяма – це, дещо спрощуючи, набір моральних імперативів – цілком прагматичних – що робити і що не робити, щоб не набирати зайвої карми. Не вбивати, дотримуватися чистоти й целібату, тримати аскези, не брехати, не красти… Карма, прив’язаності розмислу, заважатимуть на подальших рівнях, а тому її намагаємось не збирати – хоч хорошої, хоч поганої.

Асана – це, власне, йогічні пози, які зображають на все тих же стовпах і парканах – від сидіння на колінах з прямою спиною, до стояння на голові з ногами складеними в повний лотос.

Пранаяма – це система дихальних вправ. Вар’юючи глибину, ритм дихання можна взнати про себе багато цікавого і вилікувати деякі хронічні захворювання.

Пранаяма, між іншим, дуже корисна проти грипу як ефективний профілактичний захід. „Змінені стани свідомості” можна пережити при серйозній практиці як асан, так і пранаям. Однак у йозі вони є не самоціллю, а лише „сходинками”, призначення яких – привести тіло до нормального здорового стану (йоги вважають тіло здоровим, коли воно здатне стати на руки і, вигнувшись, покласти стопи собі на голову – це з підручника Свамі Шивананди, одного з видатних йогінів ХХ століття). В здоровому стані тіло може проводити багато годин у складних позах і правильно при цьому дихати. – Це необхідний навик для складніших сходинок йоги – якщо ви не можете довго сидіти у лотосі не відчуваючи дискомфорту, ви не зможете концентруватися без перешкод, які доставляє біль у затерплій нозі, або змучений хребет, який після отримання середньої освіти вже нездатний перебувати у природньому випрямленому стані. Тим більше годинами.

Пратьяхара – техніки когнітивного розділення чуттів і об’єктів, на які вони спрямовані (сподіваюсь про „змінені стани” на цьому рівні говорити вже немає сенсу).

Дхарана – концентрація розуму, розвинення здатності довго зосереджуватися на одному об’єкті. Навчившись дхарані, займаються дх’яною – власне медитацією. У результаті дх’яни (це зовсім вже „змінений” стан свідомості) людина сягає самадхі – повноти контролю над власним розмислом. По суті, істота, яка досягла цього рівня – вже надлюдина. Самадхі – це вищий стан буття, єдності з Сущим, якого неможливо досягнути ніякими „травками”. У результаті цього йогічного шляху людина обретає звільнення\спасіння\просвітлення – кінцеву мету практики майже всіх релігій.

Те, що я описав вище – класика, яку викладають у багатьох поважних школах. Ця класика прекрасно працює у Південно-Східній Азії протягом багатьох століть.

Проблеми з йогою почалися при потраплянні її в Західний світ. Справа в тім, що йога – дійсно дуже складна система, яка потребує самовіддачі, багатьох років практики, і серйозного переосмислення і зміни всього свого життя. В такому випадку вона працює.

У результаті „вестернізації” сучасна, хоч європейська, хоч слов’янська, хоч американська, йога часто являє собою насмикані шматки йогічних практик різних шкіл, які майже кожен викладач адаптує під свою систему схуднення, фітнесу, бодіфлексу, чи будь-якого іншого сучасного його-бренду…

Цілі звільнення, припинення страждання, досягнення повного контролю над тілом і розумом, божественного екстазу виявилися не дуже зрозумілими як англо-американцям, так і слов’янам. Нам би скинути вагу, підправити чи створити з небуття талію, покращити колір обличчя, оздоровитися, а думати про якісь там смисли життя…, то хай індуси в своїх Гімалаях думають, нам ділом займатись треба. Такий, восновному, підхід йоги-що-висить на стовпах.

У сучасній йозі є багато такого, що здивувало б древніх йогінів і досі викликає нерозуміння у традиційних йогінів – наприклад, змагання з йоги – щось абсолютно несумісне як з вченням, так і з духом йоги.

Дух профанації набуває іноді веселих форм. У Каліфорнії пару років тому з’явилася „гола йога”, скоро вона прийде й до нас. „Йога під музику” – буденне явище, вона повністю протиречить суті йоги – практиці, спрямованій на концентрацію і медитацію, йогіни зазвичай тікають від шуму, бо він заважає практиці – однак сьогодні музика допомагає розслабитися офісному планктону, а тому комерційно виправдана.

Ще є йога зі стільчиками, з гантелями, мабуть тому, що багато хто, чуючи „аштанга йога” думає шо це йога зі штангою, і маркетологи вирішили не обманювати таких сподівань.

На багатьох йогічних заняттях у салонах спа, фітнесу і їм подібних оздоровчих секцій про яму–ніяму, Патанджалі й „чітта врітті ніродхі” ніхто не знає. Йогу, яка не втратила суть – націленість на отримання містичного досвіду –сьогодні в Україні знайти важко.

 Кількість йоги-що-дивиться-зі-стовбів-і-парканів така, що здається, всі, хто не має роботи, але має доступ до ютюба, можуть там набрати „йога” і забашляти за семінар, де дають диплом інструктора, ведуть сьогодні свої курси йоги.

Справжній інструктор йоги вирізняється тим, що добре знає традицію чи напрям, до якого себе відносить… якщо це класична йога, то природньо очікувати від викладача, як мінімум, знання:

1. асан, пранаям,

2. бандх (скорочення певних груп м’язів з метою утримання енергії)

3. мудр (особливі з’єднання пальців рук – практику неможливо вивчити по книзі – „передається” безпосередньо вчителем учневі)

4. концентрації уваги (в „справжній” йозі значна частина асан і пранаям супроводжуються концентраціями уваги на певних частинах тіла – це значно посилює ефективність практик)

5. філософії індуїзму – без якої йога просто „не працює”.

Низька кваліфікація викладачів призводить до неправильної оцінки фізичного рівня „учнів” і, як наслідок, –  до травматизму. Іноді – занадто старанні інструктори так допомагають сісти на шпагат, що рвуть зв’язки. Є випадки, коли йоги-неофіти ламають дрібні кісточки у кистях рук, травмують хребет, намагаючись занадто швидко опанувати складні асани.

 Знайома, викладач з 11-річним стажем старобомбейської школи йоги, на питання, де зараз готують інструкторів і звідкіля навколо давньої релігії такий ажіотаж, прислала листа, вирізки з якого не можу не зацитувати:

 Готовят сейчас, кто не попадя, но часто это сплошные мракобесия:

по мракобесиям лидирует [критика головної конкуруючої йогічної федерації – ред.], по крайней мере, от них больше всего “пострадавших”:

например собственно йогой (асаны, пранаяма – то, что называют хатха йогой) они занимаются только первый год обучения, а всего 4. Потом они на слабо смотрят триллеры для тренировки нервов (после этого люди лежат по месяцу в больницах с осложнением на почки: при страхе поражаются почки); курят кальян вообще непонятно для чего: и люди, даже уже бросившие курить, снова начинают – уже не кальян, а никотин. Курение  – это самоубийство, а курение плюс пранаяма – это быстрое самоубийство.

На выездных ретритах бегают голыми по лесу с завязаными галазами. Это еще ничего, но дальше надо узнать друг друга по запаху – по запаху трусов. То есть мужчины нюхают женские трусы и наоборот. Если ты приехал без партнера на ретрит, то тебе могут одолжить мужские трусы. При этом пьют пиво, которое меняет гормональный фон на противоположный (у мужчин – на женский, у женщин – на мужской). Ни один нормальный человек в здравом уме, а тем более йог, не станет его пить. Йога ведь прежде всего работает с гормональной структорой – балансирует ее, так зачем же все перечеркивать пивом?

 Пиплов разводят на том, что есть йога для позвоночника – и это какая-то отдельная йога. В действительности: йога для позвоночника, это как надпись на Олейне “без холестерина” – ведь все растительное масло без холестерина (холестерин только в животных жирах). Так что, вся йога для позвоночника.

 Еще народ разводят на “тантру”: На выездных ретритах не только надо голяком по лесу бегать, еще и групповой секс практиковать под видом „телесных практик”. К нам ходит одна девочка, которая училась в Федерации йоги: они с мужем выехали в город за газовым баллоном, а когда вернулись, увидели всю групповуху со стороны. Потом их “за неугодные вопросы” исключили из школы.

Проста порада, як не попасти на розводняк або „йогу для лохів”: придивитися до інструктора поза залом для занять – людина, яка палить чи просто неврівноважена, не може бути серйозним практиком йоги, і, відповідно, навряд чи здатна передати справжні знання.

Крім того, важливий момент: кваліфікований інструктор зазвичай може адекватно відповісти на будь-які питання від елементарних у галузі анатомії тіла і фізіології йоги до чіткого місця школи, яку він представляє, серед інших йогічних шкіл, і належності до лінії послідовності вчитель-учень (в Індії з цим дуже строго). Якщо на свої питання отримуєте відморозки у стилі “як ви можете таке питати у Вчителя?”, вам не сюди. Якщо викладач прозаймався кілька місяців по книжці чи відеокурсу, а потім отримав диплом інструктора йоги на дорогому триденному семінарі – сюди теж не раджу. Ніхто не може навчити викладанню йоги за один семінар, навіть дуже-дуже дорогий і класний.

Опубліковано: http://infoporn.org.ua/materials/articles/Religiyniy_praktikum_zmini_svidomosti_%E2%80%93_yoga/43116

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , . Bookmark the permalink.