Рефлексії про зомбоящик

2009 08 05 14 05 zomboyaschik Рефлексії про зомбоящикЗ історичного акту визнання ящикоманії третьою за значимістю національною проблемою українців минуло чотири рокиСьогодні вже ясно, що проблему наша тодішня редакція недооцінила – наслідки дивління телевізора стають дедалі деструктивнішими як для кожного глядача, так і для суспільства в цілому. Тому хочу ще раз окреслити небезпеки, які несе регулярне залипання за цією хрінню:

навʼязування чужих стереотипів, політичних поглядів, харчових та побутових вподобань, чужої моралі та етики, нездорового способу життя. Справа в тім, що коли ви зомбуєте ящиком себе протягом кількох годин, через феномен сенсорного перевантаження сприйняття притуплюється і здатність критично мислити падає. Це ідеальний момент для введення у ваше несвідоме думок, які вашими не є, але які будуть пізніше виринати у вас в голові і ви будете їх сприймати як свої, рідні, і з піною доводитимете їх істинність у суперечках на культурні, економічні чи політичні теми: визволена Багіня нас врятує – Яник нормальний чувак, Аріель краще Доместоса, Кіркоров – ваще аццтой, а Сердючка пад водку в самий раз.

Ви обманюєте себе, думаючи, що ці думки (і дії, в які вони виражаються – купівля певного продукту, голосування за певного кретина) “належать” вам і народжуються у ваших головах.

Щоденне гальмування активності головного мозку спогляданням ящика призводить до певного сповільнення роботи цього мозку “за інерцією”, навіть тоді, коли ми телевізор вже не дивимося. А ще викликає сильну психологічну залежність (подібне переживають наркомани), у крайніх випадках це призводить до розвитку страху тиші й самоти.

Нещодавно, вперше за кілька років, мав можливість уважно протягом кількох годин поспостерігати за тим, що показує телевізор на вечірці у друзів. Друзі протягом пʼятигодинної тусні ні разу не вимкнули гігантську плазму, мотивуючи це тим, що вона дає “фон” нашій розмові. (Роль фону полягала в тому, що вони час від часу відволікали свою сонну увагу до панелі і коментували особливо яскраві епізоди, в основному — в негативіському ключі). Основне нововведення з часів останнього спостереження (до цього я бачив працюючий телевізор весною 2008) – тепер передачі не закінчуються – між ними немає меж. Гугл пояснив, що так роблять для того, щоб по закінченню шоу глядач не тікав на інший канал.

Логічний розгляд фігні на екрані не здатний відповісти на питання, чому ж людина так в неї залипає – відповіді типу “розслабитися, подивитися новини, взнати, що в світі робиться” не є відповідями. Це лише відмазки, спрямовані на приховування страшної правди про страх ніцшевської безодні, яка відкривається всередині телемана, коли зникає стимулювання “его” новою, байдуже якою тупою інформацією. Ви дивитеся телевізор тому, що він відволікає вас від вашої внутрішньої порожнечі, ховаючи її за ерзацом розваг і емоційного життя. Бліде й пацавате шоу в екрані плазми дуже нагадує сцену з Бардо Тхедол – Тибетської книги мертвих, де описується, як носій свідомості після смерті бачить бліді образи й картинки — деякі з них притягують його, деякі відштовхують і горе тому, хто не зможе зрозуміти і усвідомити їх штучність та повірить в їх істинність – він\вона впаде в ілюзорне існування і блукатиме у світі снів ще багато життів так і не сягнувши Істини. Завдяки сучасним технологіям це бардо сьогодні можна переживати не лише в посмерті, а й щодня, повернувшись додому з роботи, увімкнувши ящика і померши для всіх – і для себе і для сімʼї.

 Рефлексії про зомбоящикДіти і зомбоящик – окрема тема. Гуглити стандартно: “діти”, “тілівізор”, “британські\американські учоні”. Там багато жахів. І про значно вищий від норми тиск у телезалежних дітей, і про неврози, погіршення розумових здібностей і про зайву вагу та звʼязок регулярного перегляду ті-ві і захворювання на астму. А ще діти вчаться наслідувати емоції, які показують шоу в тілівізорі – наприклад “розборкам” у стосунках з голосними криками і показними сварками. Підлітки розрулюють стосунки за моделями, які задають молодіжні шоу і серіали. Це добре чи погано? Як на мене – погано. Хоча, може я консерватор.

А народна дурість, як завжди, на висоті: “на мєня рєклама ні дєйствуєт, я на єто нє вєдусь. У мєня нєту падсазнатєльнава, патаму і маніпуліровать ім ніззя”. Вся правда про несвідоме такої людини розкривається в її туалеті. Заходиш і бачиш набір предметів, розставлених у тій же послідовності, що й рекламні ролики – порошок такий-то, миючий засіб такий-то, освіжувач повітря, гель, шампунь, кондиціонер та інші “палєзнасті”… Ну і основне мірило бізнес-ефективності – співвідношення витрат на рекламу і зростання прибутків від продажів підверджують існування несвідомого і зрілість технологій маніпулювання ним краще, ніж будь-які Фрейди-Юнги.

Як можна відмовитися від телевізора? Як я без чудо-панелі розслаблятимуся після роботи? Звідки я взнаватиму, що в світі робиться? Чи я потай боюся, що мій світ просто зникне, якщо мені про нього щодня не нагадуватиме зомбоящик? Насправді знання про те, “що в світі робиться” не є особливо необхідним – воно не є “знанням” у первинному смислі цього слова взагалі, радше новини є лише послідовністю подразників для розуму з нерозвиненою здатністю до концентрації. Від того, чи знаєте ви, що десь на якійсь шахті щось зламалося, нічого у вашому житті особливо не зміниться, а особливо резонансні події вам обовʼязково перекажуть друзі й колеги – притім перекажуть, навіть якщо ви їх про це не проситимете, або – навпаки — дуже проситимете цього не робити. Засмічення ж свого “его” зайвими новинами, особливо негативного характеру, сприяє невротизму, наростанню параної та есхатологічних настроїв у суспільстві, що іноді призводить до масових “бєлок” типу пензеньких сектантів, які пару років тому закопалися в печеру очікуючи кінця світу, або тисячі послідовників Джима Джонса, які по команді свого лідера скоїли масове самогубство.

Відмова від телевізора – це вже не лише необхідна вимога гігієни мисленєво-емоційного апарату, а й передумова збереження психічного здоровʼя та перший крок до того, щоб перестати бути обʼєктом чужих маніпулювань.

Фактично, сьогодні це вже необхідна інтелектуальна дисципліна – відмовлятися від потоку інфокалу зі ЗМІ, щоб не перетворюватися у „цільову аудиторію”, „електорат”, „сегмент ринку” і “проповідувати” цю “страшну аскезу” наркоманам, які підсіли на страшний ящик і не можуть з нього злізти.

Ну й наостанок – люди, яких відключили від Матриці, які змогли повністю відмовитися від телевізорозалежності (перестати дивитися, позбутися ящика, антени, контракту з Волею) ведуть себе як злізлі з голки наркозалежні новонароджені – відкривають для себе новий, цікавий і захоплюючий світ з безліччю нових можливостей.

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , , . Bookmark the permalink.