Пурушартха – Ціль життя по-індійськи

8347144 orig Пурушартха   Ціль життя по індійськиМи любимо подумати про ціль життя, посперечатися, попорівнювати різні цілі, які кращі, які гірші, пошукати сенсу життя, врешті-решт, пожалітися на його відсутність…

В індусів, які дотримуються традицій, все значно простіше — ніякими пошуками сенсу життя займатися не потрібно — цим займаються всілякі варвари і чікени, які не читають священні тексти, а кожен порядний хінду знає, що у людського життя не одна ціль, а цілих чотири (puruṣa-artha): кама, артха, дхарма і мокша, які й роблять людину щасливою. Хто не вірить, про це написано в ще Дхармашастрах, Махабхараті і Рамаяні.

Точніше, у давні часи у сакральних текстах Індостану значилися тільки перші три цілі (трі-варга), але як же без Звільнення, і без логічних четвериць, які так любить логіка мислення індо-європейців — мудрі ріші сказали, що перші три цілі тільки готують недостатньо зміцнілу душу до найвищої – Мокші.

Отже, що ховається за цими санскритськими словами?

Кама – задоволення, в тім числі любовне, сексуальне.

Людина створена тілесною, сексуальною і емоційною істотою, і ця сторона має розвиватися і задовольнятися. Стати щасливою людиною, на певному етапі не сягнувши цього, не можна.

Артха — досягнення добробуту.

У матеріальному і фінансовому добробуті немає нічого поганого — щоб стати щасливою і реалізуватися, людина має забезпечити собі певний його рівень — і для кожного він свій. Комусь достатньо чотирьохметрового шматка тканини, чашки і вервиці рудракші, комусь потрібно стати прем’єр-міністром і збудувати для сім’ї розкішний палац. Іц окей.

Дхарма — виконання закону,

того самого правічного Закону, якому здавна вчать релігії Індії. Дхарма – це й досягнення праведності, соціальної, ритуальної і духовної.

Мокша — Звільнення від всіх прив’язаностей,

остаточна і найвища ціль — фінал і закінчення втіленого життя. (Деякі школи індійської думки вчать, що мокшу можна досягнути лише після смерті, деякі – що й за життя, і навіть демонструють живі приклади).

Між ними має бути певний баланс — для кожного — свій. Всі потреби людини — физичні, емоційні й духовні мають бути (в ідеалі, але необов’язково, послідовно) задоволені. А для тих, хто хоче  за життя більшого – пурушартха перетворюється в драбину, на нижньому рівні якої кама, на вищому – мокша.

“Ідеальне” ведичне суспільство має структуруватися відповідно до проходження цієї драбини. Касти корелюють з цілями: шудрам – кама, вайшьям – артха, кшатріям – дхарма, браманам – мокша.

Кожен у цій системі має “знати своє місце”: негоже шудрі отак от відразу займатися пошуками мокші, а браману тратити забагато енергії на каму.

Звичайно, описана система пурушартхи – ідеал. Реальні індуси “залипають” на рівні ками й артхи не гірш ніж українці, і, все-таки, індійське суспільство разюче відрізняється від нашого – хоча б тому, по-перше, що є багато людей, які залипають на рівні дхарми і пошуку мокші, по-друге, тому що, є певний (дуже невеликий) відсоток індивідів, які, схоже, таки дісталися до Мокші (або дуже переконливо це імітують), і, по-третє, тому, що є багато людей, які малозрозуміло для нас умудряються поєднувати у своєму житті здобування артхи і дхарми або, шукаючи максимум ками, турбуватися і про виконання дхарми, чи сягати будь-якої комбінації чотирьох цілей життя одночасно чи по черзі.

Ну, і, врешті-решт, на рівні філософії, національної ідеї, метадискурсу і каля-баля, суспільству, все ж таки, краще мати чітко сформульовану і прописану хоч на пальмових листках священних текстів ціль життя, і, як виходить, рухатися до неї, ніж не мати ніякої, і поколіннями тицятися у ззовні нав’язані чи випадкові ідеали так і не зрозумівши, якого щастя шукаємо.

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , , . Bookmark the permalink.