ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДОРОЖУВАННЯ: “ДУХОВНА” СКЛАДОВА

from wikimedia 200x199 ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДОРОЖУВАННЯ: ДУХОВНА СКЛАДОВАЛюдство з прадавніх часів насолоджується паломництвами — до святих людей, святих місць, “місць сили”. Мандрівка — завжди прекрасний спосіб пізнати не лише світ, а й “знайти себе”, Бога, або Його Порожнечу.

Якщо мати достатньо мужності, а який сенс без мужності пускатися в довгі мандрівки, і трішки спостережливості, можна взати про себе багато нового – як “доброго”, так і “поганого”, але не обов’язково навішувати на себе ці ярлики.

МАНДРІВКА ЯК АКТ КОХАННЯ
У процесі мандрів поступово взнаємо і на власному досвіді виробляємо принципи екологічного подорожування – виявляється, екологічна подорож — це велике і тонке мистецтво підтримування балансу між повагою та турботою про  довкілля і власним комфортом, своїми різноспрямованими потребами, адже майже кожен з нас – клубок переплутаних різновекторних бажань, прагнень, сподівань. Екологічна подорож – як секс, щоб він був вдалим, і мандрівник, і простір в якому він мандрує, мають бути задоволені.

ПРІОРИТЕТ ВТІЛЕННЮ ПРИНЦИПІВ ДУХОВНОЇ ЕКОНОМІКИ

Завдяки багатьом історичним причинам, в Україні культура безкорисного служіння іншим (санскр., карма-йога) маловідома і малопопулярна.

Багатьох співвітчизників, які відправляються у довгі мандри, що майже з стовідсотковою ймовірністю означає потрапляння у несподівані ситуації,  приємно дивує і вражає допомога і безкорисне служіння, які іноді надають абсолютно незнайомі люди зі своєї душевної доброти та інтуїтивного розуміння законів карми.

Гарна практика – приймати щиру допомогу і самому так себе вести – мандри вчать як допомагати незнайомим людям і як ставитися до гостей.

Україна, до речі, колись славилася культурою прийому гостей, останні покоління, однак, перелякані, підозрілі, і все більше ховаються від світу за бронедверима й замками.

Один з найкращих прикладів мандрівної карма-йоги — феномен книжок, що подорожують. Деякі з них роками і навіть десятиліттями здійснюють свої навколосвітні подорожі, іноді перетусовуючи в бібліотеках гестхаузів, ділячись своїм вмістом з десятками чи й сотнями мандрівників, набуваючи ароматів і пахощів десятків різних видів кави, чаю, пролитих читачами на їхні сторінки; а потім стрімко зникаюють у надрах наплічників і виринають вже на інших континентах, в інших хостелах. Люди-мандрівники дивуються, зустрічаючи прочитану за тисячу миль книжку в новому місці, в руках іншої істоти. Це дивна форма життя, закладені у неї людьми цілі – міняти інформацію на гроші, але, схоже, у книжок, oсобливо у гарних книжок, виробляються свої цілі і своя протосвідомість, і задля їх здійснення, задля радості полежати на березі басейну десь в Меріді чи погрітися під палючим сонцем Непалу, стати джерелом вогню для змоклих в грозу пілігримів або донести комусь, на перший погляд, незначну, ідею, вони здійснюють мандрівки, часто не менш ризиковані і сповнені пригод, ніж люди. До речі, “порожні” книги рідко подорожують. Мандрувати континентами, зазвичай, вдається тільки тим книгам, які здатні надихнути душу, порадувати, збагатити новим і цікавим.

ПРИНЦИП ПОГАНОГО ПРИКЛАДУ

Подорожуючи, добре пам’ятати, що в багатьох бідних країнах місцеві всіляко копіюють заможних іноземців, тому кожен поганий приклад – згідно закону карми повертається бумерангом.

Коли в Покхару (Непал) почалося туристичне паломництво, покхарці разом з технологічними досягненнями західної цивілізації масово скопіювали з туристів і залежність від цигарок та міцного алкоголю (білі курять і випивають – це ж круто!), тепер цигарки і бухло тут продають на кожнім кроці, непальці старанною працею підтримують цих демонів та їхні земні втілення, а знайти гест чи кафешку, де господарі не палять, або, хоча б, з no-smoking зонами – майже неможливо.

РОЗУМІННЯ КОНЦЕПЦІЇ КАРМИ І ПРИНЦИП ГАРНОГО ПРИКЛАДУ

Якщо вдаватися у тонкощі філософської етики немає часу, можливості і натхнення, якщо не хочеться вбивати дні свого часу на вироблення, формулювання і записування власного унікального мандрівного етичного коду (а деякі філософи, суто в силу потреб своєї душі, займаються і таким) завжди можна знайти натхнення і настанови у традиційних втіленнях розуміння законів карми на кшталт імперативу “не роби іншому того, що не хотів би щоб робили з тобою” чи “що посієш, те й пожнеш” – ти, твої нащадки чи друзі, інші мандрівники. Розуміння того, що ми всі взаємопов’язані – не лише обмежувач, який радить не робити певні дії, а й стимул –– якщо своєю поведінкою показувати багато гарних прикладів, є шанси, що місцеві, знов таки, тебе скопіюють. Така от сучасна логіка і етика “мандрівної відповідальності”: викинений у вікно індійського потяга кульок додасться до всезагального забруднення планети, допомога мандрівникові, який лежить хворий і покалічений на узбіччі дороги може стати одним з стовпів нової світової релігії, прикладом, який надихне мільойни.

Хай навіть один індус з тисячі побачить, що білий, якогось дива, замість кинути сміття під ноги, шукає даст бін, а один з тисячі індусів які таке бачили, замислиться, чому ж так, це вже позитивно вплине на довкілля і місцеву ментальну сферу.

Навіть з суто прагматичної точки зору важливо будувати гарні стосунки з довкіллям і місцевим населенням — ніколи не знаєш, в які місця повернешся і з ким де перетнешся, плюс, чим більше ти виходиш за себе і цікавишся життям людей, тим більше відкриваєш нового й чудесного.

Впевнений, що всі, хто багато мандрує, врешті-решт виробляють свій набір подібних принципів подорожування та ставлення до світу. Тому, друзі, будь-ласка, присилайте своє бачення того, як подорожувати екологічно – будемо збирати й публікувати; багатьом людям такі поради знадобляться – адже гарну інформаційну підготовку перед мандрами переоцінити неможливо!

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , , . Bookmark the permalink.