Про церковні забобони і Маммону

94188 600 Про церковні забобони і Маммону Мене завжди цікавило питання — наскільки деякі забобони, особливо ті, що насаджуються і підтримуються найстаранніше, обумовлені дурістю/традицією/звичкою, а наскільки суто «економічними» чинниками.

Наболілі всім – хусточки-шалики-косиночки, які жінкам в обов’язковому порядку потрібно вдягати на голову у храмах УПЦ МП та РПЦ. Проходячи повз Лавру і бачачи, як їх на кожнім кроці парять за астрономічно завищеною ціною, задумуєшся: може оці всі шипіння бабульців і буркотіння ченців (до речі, їх в багатьох храмах УПЦ в останні роки якось втихомирили, але Лавра – оплот мракобісся і до неї прогрес ще не добрався) – суто відображення цілком матеріальних інтересів власників бізнесів з виробництва та продажу хусточок? – Штучне підтримання та ідеологічне стимулювання попиту в стилі російсько-православного “маркетингу”?

З певної точки зору, у використанні церквою бізнес-методів, щоб наповнювати казну, нічого поганого немає – у всі часи кількість людей, які дійсно могли жити Божою Волею і зовсім не паритися матеріальним була дуже малою, для підтримки загалу потрібні були ефективні бізнес-моделі. Але, що парить – це коли для підтримання цих бізнесів проводиться пряме «полоскання мізків» безсмисленними накрутами – типу «ви де свічку купили? – та в отій церкві – каля-баля!!, там безблагосно! У нас купіть».

 Про церковні забобони і Маммону

 Те саме стосується хрестиків, які у деяких храмах продаються іноді дорожче, ніж ювелірні вироби в магазинах на Хрешатику – і які, звісно ж, купувати “в отому храмі” – безблагосно, а благісно, обов’язково, саме у цьому.

Мара проник і в сферу торгівлі іконками, ладанками та подібними артефактами –  добре якщо іконка використовується за основним призначенням — для молитви, але скільки «православних» прихожан вірять в те, що сама іконка-як-предмет «допомагає від… (підставити болячку)», «захищає від дурного ока» і т.п. Існує цілий дискурсивний пласт “медичних рекомендацій” для модельних та брендових рядів іконочок….

І часто поширення подібних, «язичницьких» за суттю, уявлень серед пастви священики, якщо й не підтримують, то й не забороняють, або забороняють лише “для виду” – суто магічного походження мотивація купувати артефакти забезпечує церковним лавкам непоганий профіт.

З тієї ж причини культивується мабуть і феномен неперебірливості в товарах «православних ярмарок», на яких часто продається суто язичницький хлам, розповсюджується література “приправославного”, але реально неправильного змісту, притім «канонічні» священики часто тут і непричім – усім цим псевдоправославним рухом може заправляти великого об’єму активна матушка з фейсом і повадками радянського бухгалтеро-невротика-масовика-затійника та чіткою переконаністю у своїй правоті і об’єктивному знанні того, що праведно/благосно для покупця, а що ні.

1370619666 1 12 Про церковні забобони і Маммону

За формою втрачається суть. З часів, коли Спаситель перевертав столи та виганяв торгашів з храму нічого за дві тисячі років так і не змінилося: Маммона досі міцно сидить багатощупальцевим паразитом у мізках багатьох “віруючих”.

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , , . Bookmark the permalink.