Універсальний жест намасте працює по всій Азії
Індуси вітаються молитовно з’єднуючи руки перед грудьми, роблять легкий уклін і кажуть при цьому “намасте“.
Це давнє, ще санскритських часів, вітання нерозривно пов’язане з релігією і глибокою філософією.
Слово “намасте” (санскр. नमस्ते) складаєтсья з двох частин, “намаха” і “те.” “Намаха” означає “шанобливий уклін”, “повага”, “вітання-у-поклонінні”, “обожнювання”. “Те” значить “тобі”.
Таким чином, найбуквальніше значення “з пошаною вклоняюся тобі” з обов’язковим підтекстом “бажаю тобі добра”.
Але це лише поверхове значення, як і варіанти перекладу на кшталт “привіт” або “hello”.
Дещо глибше лежить спектр значень “часточка Божа в мені вітає часточку Божу в тобі”, “я вклоняюся Богові в тобі” чи навіть “я вклоняюся Богові, який сховався за твоєю личиною” – всі вони грунтуються на важливості концепції “внутрішньої зустрічі” у будь-якій взаємодії між людьми і визнанні того, що, попри всі зовнішні відмінності, всередині у нас є щось спільне і однакове для всіх.
Слово “намаха” можна інтерпретувати і як “na ma” (не мій). У цьому випадку “духовне значення” полягатиме у вказівці на безособиснісний Брахман – давня і досі шанована у багатьох школах індійської філософії концепція Абсолюту. Суто практично це може означати свідоме обмеження власного егоїзму в присутності Іншого, зречення власного “я” задля єдності з Єдиним, тому “намасте” можна філософськи приблизно трактувати і як “не-Я тобі”.
Форма вітання “намасте” відображає на побутовому рівні віру, а на просунутому – знання про наявність Божественної Іскри (у вішнуїтських системах це, зазвичай, Параматма) у кожному з нас. На рівні тілесності її, завичай, “селять” в районі сердечної чакри. Складаючи разом руки і роблячи легкий уклін ми, ніби, визнаємо наявність Божественного у тому, кого вітаємо, і, водночас, спрямовуємо свій “позитив” – у даному випадку вшанування – не до “Я” Іван Івановича, а Богові-в-ньому. Таким чином складеними перед серцем долонями ми визнаємо наявність душі в іншому, вшановуємо Бога-в-іншому.
Є ще всілякі попсотеричні інтерпретації типу “складаючи долоні ми закриваємо якісь канали, згармонізовуємо в собі “енергії”” тощо, але знайти грамотного у цих справах йогіна, який міг би не каля-баля, а щось дійсно прояснити у цих матеріях сьогодні надзвичайно складно. У різних школах йоги є й суто практичні психотехнічні пояснення на кшталт “ми з’єднуємо долоні перед анахатою для посилення потоку Божественної любові. Коли ми заплющуємо очі і схиляємо голову, це допомагоє розуму віддатися любові Бога”.
Барак Обама виконує “Намасте”
Сама позиція симетрично складених долонь, при якій пальці спрямовані до неба, зветься аньджалі-мудра. У релігійних церемоніях її використовують дуже широко, притім у безлічі варіантів – складені руки підіймають до рівня вішудхи, аджни, сахасрари, здається, є навіть варіант церемонії, де мудру по черзі підносять до голови, живота і обох плечей, подібно до того як хрестяться православні. У будь-якому варіанті підіймання стулених долоней вище, ніж серце, означає релігійне вшанування. Ця позиція використовується у багатьох практиках, окремих асанах, і комплексах типу Сурья намаскар, при початку і закінченні заняття з йоги.
Намасте, до речі, часто використовують і при прощанні як “до побачення”.
If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.
