Давиденко С. Екологія мислення

медааскетизхм Давиденко С. Екологія мислення

Медіааскетизм сьогодні в моді — все більше й більше людей стикаються з перенасиченням психіки інформацією і розуміють, що “так дальше жить ніззя”

Сучасне перенасичення інфопростору стає настільки напруженим, що масово призводить до неврозів і нервових зривів. Телевізор, соцмережі, реклама з усіх боків, постійне інформаційне перенапруження викликає втому. У зв’язку з цим у багатьох виникає бажання звільнятися від інформаційних залежностей і маніпуляцій, і серед мислячої частини населення визріває необхідність у новій етиці – екології мислення.

Наскільки ми пускаємо в голову нав’язані образи типу реклами “курити/пити пиво таке-то – круто”, чи, ще ширше, нав’язані концепції типу “росіяни/українці/жиди/комуністи/свободівці — погані”. Наскільки ми дозволяємо цьому нав’язаному “контенту” керувати нашими діями у повсякденності?

Свідомо контролювати й обмежувати кількість та якість інформації, яка потрапляє через органи чуття не так просто. Якщо побути чесним з собою, виявиться — щонайменше дев’яносто відсотків того, що потрапляє в поле свідомості – повний хлам, який нас лише відволікає. Наша ефективність, як і наша самореалізація, залежить від зосередженості. Постійне смикання від дріб’язкових інфоприводів не сприяє самореалізації.

Якщо вас не хвилює це питання і ви вважаєте: те, що відбувається зараз в головах всього суспільства і, особливо молодшої його частини (найбільш вразливої до тонких інформаційних маніпуляцій) – це нормально й добре, далі не читайте. Якщо вважаєте, що соціум живе правильно і рухається в правильному напрямку (доля індивіда в цілому є результатом думок та ідей, яким індивід дозволяє поселитися під кістками свого черепа, а доля суспільства визначається перш за все його концептуальним полем) далі не читайте – все добре, навіщо паритися такими матеріями.

Думаю кожен, дещо поспостерігавши за собою, погодиться з висновком, що коли розум не зосереджений на роботі чи улюбленому занятті, поле свідомості затоплене потоком думок –у голові відбувається справжній “телевізор”.

Взагалі, наскільки ми можемо контролювати наші думки? Якщо продовжити це питання, воно може призвести навіть до зовсім єретичного філософського: а наші думки, вони, взагалі, наші? Питання значно серйозніше, ніж видається на перший погляд. Наскільки ми контролюємо наші емоції і “телевізор-в-голові”?

Високочолі інтелектуали пишаються наявністю в себе (і, відповідно, відсутністю у всіх інших) такої ефемерної штуки як “культура мислення”. Наявність цієї штуки вивищує людину над натовпом, типу, робить її дійсно культурною. Виховання такої культури, як вважають, досягається за допомогою форми аскези – свідомо фільтрувати і обмежувати те, що пускаєш в свої мізки – свідомо обирати для читання класику і “високі” твори, якісну наукову літературу, дивитися не те, що показує телевізор, а свідомо обирати достойні себе фільми, слухати не те, що нав’язує радіо, а лише те, що сам обираєш.

З одного боку попахує гнилим елітаризмом, з іншого, як казав Класик: “яка тому розумна є альтернатива?” – це не такий вже й поганий варіант (хіба попри “вищість” ) екології мислення.

“Професійні мислителі” скаржаться на деградацію культури мислення на рівні соціуму, нефільтрування вмісту своєї голови призводить до ліні, хаотичності, піддавання чужим маніпуляціям (як на рівні політичних вподобань, так і на рівні шопінгу), дратівливості і, зрештою, до тієї чи іншої форми неврозу з різними наслідками; на  рівні суспільства – до масової бидлізації, що й спостерігаємо сьогодні.

Отже, навіщо потрібна ця “екологія мислення”?

Бачаться дві причини: максимальна (повної в умовах життя в суспільстві навряд чи можна досягнути) свобода від нав’язаних ідей, образів, цінностей, моделей поведінки, розвантаження від непотрібної інформації і, відповідно, від бездарної витрати часу й енергії;   з іншого боку така дисципліна і фільтрування вмісту “его” від всякого непотребу зменшить відволікання, а, значить, “піджене” зосередженість, зробить ефективнішим мислення і полегшить досягнення того, що ми хочемо.

Ще одна причина – підтримання психіки у здоровому стані. — Якщо не контролювати розум, дати йому волю, він чіплятиметься за все підряд, може, наприклад, постійно, з дня в день, перекручувати який-небудь сюжет, порпатися в минулому чи мріяти про майбутнє, чи “що б було, якби я…” (залежно від наявних задатків психологічних проблем). Якщо дати цьому розвиватися, починаєш жити минулим чи майбутнім, втрачаючи теперішнє, а це вже вважається психічним відхиленням, від якого недалеко й до депресій, неврозів, апатичних станів чи інших розладів…

Якщо людина не контролює свої почуття, вона втрачає час і легше стає жертвою спокусливих образів реклами, які, якщо постійно не знаходитися в стані усвідомлення, намагатимуться пролізти повз захисні бар’єри раціонального і з несвідомого тишком-нишком підштовхувати нас до вигідних комусь іншому дій.

Відсутність екології мислення легко видно, коли раптом помічаєш — вже другу годину плутаєшся й тупиш і не знаєш чим зайнятися серед ста відкритих “палєзних” вкладок; це вона винна у вечірній втомі, яка лише зростає від трьох годин “відпочинку” за телевізором; вона виявляється у фейсбуках та інших однокласниках, де залипає в робочий час офісний планктон. Цю біду давно просікли роботодавці, деякі намагаються обмежувати доступ до соцмереж працівникам, яким вони не потрібні безпосередньо для роботи – людина легко “залипає” в лайках, постах, статусах, прикрашанні свого віртуального “я” та мегабайтах непотрібної насправді інформації, яка відволікає від власне роботи.

Ще один аспект — моделі поведінки: наприклад, побудови стосунків, які нав’язують серіали і телешоу – такі як “з’ясування стосунків” з криками і гіпертрофованою емоційністю впливають на поведінку молоді, яка намагається наслідувати кіно-в-ящику і втілювати його у власне кіно-в-голові та кіно-в-житті. Моделі успіху і лузерства, які задає реклама та зомбоящик впливають на все життя, самопочуття, самоідентифікацію, іноді навіть визначають долю сучасних людей.

Можливо соціум у своєму прогресі (чи, як стверджує альтернативна точка зору – деградації) вже дійшов до тієї стадії, коли екології мислення треба вчити в школах і дитсадках, даючи дітям навики, як не залипати в телевізорі і не вестися на рекламу чіпсів, пива і снікерсів?

І що з цим усім робити?

Зараз на різноманітних тренінгах пропонують різні види позитивного мислення, які пропонують щодня штучно створювати собі позитивний настрій і “програмувати” себе афірмаціями типу «Я зможу», «Я достойний», «В мене все вийде», «Я зроблю» чи й «З кожним днем мені щастить все більше й більше». «Потік грошей в моєму житті все зростає і зростає». «Я найкращий барига продавець, і з кожним днем моє вміння барижити продавати стає все кращим і кращим».

Це ніби й краще, ніж повністю віддавати своє “я” на відкуп хаотичному потоку реагування на рекламу і інший штучний “контент”, хоча б тим, що є елемент спроби свідомого контролю свого “софту”, але якийсь у цього всього, погодьтеся, фальшивий і неприємний душок є, такий, що й пробувати на собі цю всю тему не хочеться.

Для досягнення цілі екології мислення, схоже, гарно підійдуть різні форми медитацій, які вчать свідомість концентрації, спрямованому, без відволікання, спостереженню об’єкта. Наприклад, зосередження на диханні. Спостерігати як потік повітря заходить в ніс і виходить. Якщо відволікся, не картати себе “от, я безвольний”, а лише м’яко повертатися до спостереження за диханням. Можна рахувати дихання від одного до десяти знову й знову. Якщо раптом ловиш себе на тому, що увімкнувся “робот” і ти вже рахуєш “дванадцять, тринадцять”, можна м’яко продовжити наступними простими – три, чотири… Якщо робити цю вправу по 10-15 хвилин щоранку, жити стає легше, а концентрація зростає.

Тримати мислення чітким і ясним, зменшити відволікання допомагає дотримання чіткого режиму дня: ранкова зарядка, обливання, уникання фільмів чи комп’ютерних ігор увечері, це все, до речі, забезпечує іще й гарний сон і відпочинок.

Отже, схоже, що сучасність висуває нову вимогу – підтримання в чистоті не лише тіла й житла, довкілля, а ще й вмісту свого черепа. І ми в цій науці поки що немовлята. Здається, єдині культурні системи, які цією наукою здавна переймалися, як це не парадоксально – деякі релігійні системи, які висували певні вимоги до “чистоти” розуму адептів. Не вдаючись в деталі наведу один експеримент з власної практики, який полегшує життя. – Прийняти свідому “аскезу” на матюки. І продовж усього часу коли не спиш, відслідковувати як вони виникають. Якщо вже є звичка до “сквєрно-словія”, чи ж по-нашому “матюкання”, позбутися її не просто навіть коли починаєш зосереджуватися на цьому – хоча й не так важко як, наприклад, кинути палити. Коли забуваєш про свій намір, час від часу звичка проривається і вставляєш у мовлення слово, якого свідомо не планував і не хотів, щоб там було. Але тривала практика дає плоди і якщо мав таку звичку і звільнився, помічаєш, що в житті настають приємні зміни.

 Джерело: http://infoporn.org.ua/materials/articles/Ekologiya_mislennya_chomu_vona_potribna_v_nashi_dni/54069

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , . Bookmark the permalink.