Найточніший індикатор рівня національної духовності

roman bathroom discoverymagazine Найточніший індикатор рівня національної духовності

У давніх римлян, схоже, теж були якісь претензії на духовність:)

Деякі нації (в силу пропагандонской діяльності власних державних органів, або й просто так – від безділля) іноді починають вважати себе особливо духовними, в запущених випадках — придумувати “духовні скрепки” та інші символи власної винятковості. Зазвичай це супроводжується злісним алкоголізмом і масовими виразами ненависті до інородців та сусідів, які настільки високим рівнем духовності обділені (цікаво, обділені ким, Богом?).

Не будемо заглиблюватися в питання про духовну гординю, — у більшості релігій до впадання в цю ілюзію ставлення однозначне і строге, наше завдання — максимально точно виміряти духовність національну.

Погодьтеся — це ж найважливіше, найфундаментальніше питання взаємодії культури та релігії з одного боку, і соціальних наук — з іншого: ЯК ВИМІРЯТИ ДУХОВНІСТЬ?

Основна проблема-стереотип, що стоїть на шляху наукового дослідження питання, — духовність, наче, нематеріальна, чи не зовсім матеріальна.

(З метою стислості викладу не будемо досліджувати злі філософеми сучасності, які натякають, що світоглядне протиставлення “матеріальне-духовне” якраз і є ознакою незрілості індивідуального розуму і культури в цілому).

Виявляється, духовність буває дуже навіть матеріальна.

У всякому разі, деякі її прояви.

Так от. Якось один з великих духовних Вчителів показав, що існує дуже чіткий індикатор рівня духовності суспільства — чистота громадських туалетів.

Для практичних цілей цей індикатор можна навіть розширити, ввівши крім чистоти такий параметр як сама їх наявність і доступність (і, в разі наявності, ціна відвідування\безкоштовність — наскільки нарід дозволяє якимось безсоромним “органам” наживатися на природній потребі людини у випорожненні).

Ви коли-небудь стояли в довгій черзі у бюрократичній установі (наприклад, в податковій) у Європі чи США  і в Україні чи Росії? Пісяти хотіли? Туалет шукали? Отож… А на провінційному вокзалі купки і калюжки, люб’язно залишені відповідальним за них працівником вокзалу для натхнення співгромадян, перестрибували?

Якщо вже ми зібралися рухатися до євроцінностей, то варто звернути увагу і на європейську звичку визнавати природнє і невід’ємне право людини “на попісяти”. Традиційна гіпертрофована духовність, якою нас нагородило православ’я зразка візантійського монашества, звичайно, може сказати, що то все від лукавого, і справжній аскет (особливо, аскетка) здатен вольовим зусиллям утримувати сечовипускання і контролювати позиви до нього майже нескінченно, загартовуючи і посилюючи внутрішню духовну скріпку до стану духовної ресори.

Кожному своє, монахові монаше, а зайвих аскез і незручностей “середньому українцеві” вистачає й так.

Втім, в інших культурах бувають інакші підходи – в Індії, наприклад, в громадських туалетах, особливо на Півдні, можна скористатися душем, влаштувати собі ритуальне омовіння. Притім, зазвичай, безкоштовно. І навіть в індійському потязі можна підтримувати ритуальну гігієну.

Цікаво, це через особливу “духовність”?

Альзо, дорогі читачі, у кого ще не згас інтерес до соціальних наук, давайте знімати чохли, і, озброївшись нашим найточнішим індикатором вимірювання духовності, гайда в польові дослідження!

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , . Bookmark the permalink.