Містичний Трахтемирів

img 55eff8eef222f Містичний Трахтемирів

Трахтемирівський півострів – найбільш містична і найменш заселена частина Київської та Черкаської областей. Людей тут дуже мало, а ті що є, часто видаються фріками, диваками, божевільними, чаклунами, характерниками, відьмами чи й чимось страшнішим.

У самому серці півострова – колись резиденції гетьманів і головній козацькій святині, а тепер зруйнованому і відвойованому Природою селі живе всього двоє чи троє людей, один з них – Хранитель, Скіф – він же Олег Георгійович, якого численні послідовники вважають нахвалем, сталкером місцевої аномалії і Провідником по місцях сили півострова.

Окрім нього тут мешкає Дух-Господар Півострова, і ще численні Духи, сили та інші ефірні, астральні, підземні духи, неіснуючі створіння, і зовсім вже дивної природи істоти.

Остаточне знелюднення півострова відбулося при будівництві канівського водосховища, яке супроводжувало затоплення (і, відповідно, відселення мешканців) багатьох довколишніх сіл; у дев’яностих – через захоплення півострова тодішнім олігархом І.Бакаєм, який створив тут перший в Україні приватний заповідник на 11000 га і сподівався повністю позбутися двоногих, які заважали його елітним полюванням. Методи Бакая вирізнялися комплексним підходом – від рейдерства, залякування й тітушні до отруювання колодязів і такої екзотики як завезення в села сотень отруйних тропічних змій.

Символом врядування олігарха стало будівництво вертолітного майданчика на місці козацького цвинтаря XVII століття і руйнування давніх могил.

Покриті зеленими хащами горби хоч віють давниною та вражають мальовничістю, але без знання історії (чи дару ясновидіння:)) лишаються лише мовчазними лісистими кручами, а історії і археології тут величезна кількість – вздовж і впоперек перекопаний півострів досі щовихідних притягує натовпи “чорних археологів” найрізноманітнішої кваліфікації.

 

Історія Трахтемирівщини

img 5652ca830b9f2 Містичний Трахтемирів

Головоногий-в-камені з Трахтемирівського півострова (світлина з комюніті Кафе “Ромашка”)

Колись, коли ще нічого не було (в смислі – не було сучасного Суб’єкта Сприйняття та Пізнання:)) тут було море і в ньому панували (поки ними не ласували іхтіозаври) високорозумні головоногі молюски. Кажуть, залишки того моря, ще досі десь в глибині під півостровом. Вони, буцім-то, відповідальні за місцеві аномалії – погодні, емоційні, та «енергетичні».

Географія важлива – навіть сам могутній Дніпро, наштовхнувся на півострів, вирішив обійти його стороною – через міць порід річка робить тут вигин.

Інша, ще шизотеричніша, версія – у всьому винуваті головоногі, тут наче, була столиця їхньої цивілізації , тут знаходять скам’янілі мушлі, які наші палеонтологічно наївні предки-язичники називали “стрілами Перуна”, – культовий феноменомен, подібний до індуїського вшанування шаліграмів.

За скіфських часів тут було величезне городище, яке за однією з версій, було столицею Царських скіфів.

Тут же розвивалася трипільська культура, зарубинецька (Зарубинці, історичний Заруб – тут же, тільки, під водами водосховища), селяни досі знаходять по городах цікаві черепки.

Чому людей сюди так тягнуло? Крім езотеричних, шизотеричних та «енергетичних» пояснень є й цілком земне – зручна оборона на висотах і брід через Дніпро.

Що тут відбувалося за козацької доби — не зовсім ясно.

Кажуть, принаймні цю версію подає (на 2015 рік) українська Віка, “першим козацьким гетьманом з резиденцією в Трахтемирові став Богдан Ружинський. Король Стефан Баторій у 1578 під тиском козаків віддав їм місто з замком, з умовою, що вони захищатимуть кордон від татар”. Важкодоступний (в ті часи) близький до Києва, але далекий від столиці замок Саме тут працював козацький уряд, обирали гетьманів, приймали іноземних послів і майстрували козацькі флотилії. Головна козацька святиня до 1667.”

За іншою версією, якої, зокрема, дотримується І.Парнікоза, “Трахемирів в грамотах Стефана Баторія не згадується. Документи свідчать, що Трахтемирів був переданий особам шляхетського стану, пов’язаним з козацтвом королем сеймом в 1590 р. Також як свідчить дослідження М. Жаркіх, тут не було жодного замку, гарнізону, тут не мешкала козацька старшина та не відбувалися важливі збори та наради. Це скоріше був такий собі тихий ведмежий кут, де переймалися більше справами господарськими та духовними.”

Ще, кажуть, у 1660 неподік Трахтемирова у долині Жердевій, відбулася славнозвісна «Чорна рада», де скинули Виговського і обрали гетьманом сина Богдана Хмельницького Юрія, якого потім постригли в монахи в тутешньому ж Зарубинецькому монастирі — містичному локусі, який, хоча приблизно й відомо, де він стояв, знайти ніхто не може. Два варіанти місцезнаходження (з, як мінімум, двох десятків версій) – на дні водосховища, або в “паралельному світі під землею”, і, як заведено, знайти його може лише особливо духовно ощищена\просунута людина. Історія монастиря губиться в XI столітті: в Іпатієвському літописі в 1096 і 1168 рр. згадується місто Заруб з монастирем. Сьогодні можна почути казки про ще язичницьке капище, яке передувало православному храму.

 

Міфи й легенди Трахтемирова

Міфів і легенд, як старих, так і вже сучасних довкола Півострова дуже багато – вистачило б на цілу книгу. Наприклад, існує легенда, що саме тут, на горі Марків Шпиль, Тарас Шевченко, написав поему “Сон”.

Вже з сучасного: на горі Крутусі в Ромашках  є відреставрована саманна хата. Сплять там молоді люди після трудів праведних, а одному з них сниться німецький офіцер – в капелюсі, чорний такий, зі шмайсером. І каже він: “встававай, друже, бо гориш і згорите всі”. Прокинувся той молодий чоловік, дивиться, а й дійсно – лежанку натопили славно, розігрілася, а лежало на ній сіно, щоб спати було м’якше. Затлілося сіно, зайнялося, а від нього ковдра… Питання до всих тих, хто займається психологією релігії: як німцеві, що помер 70 років тому, вдалося врятувати від пожежі трьох молодих українських сектантушок?

Багато подібної “енергії” з часів Букринського плацдарму розкидано по всьому півострову – місцеві досі час від часу наштовхуються на артефакти – снаряди, міни, кулі з тієї війни, а хто ночує в лісах, часто розповідають про моторошних привидів, переляки й мари.

Є тут і місця, на кшталт Лінзи, яку ще називають Призмою, де, ніби, можна побачити майбутнє й минуле, чи й потрапити в “паралельний світ”, але це знання в інтернети-фейсбуки не потрапляє, а передається таємно між тими, кому воно дійсно потрібне.

Розповідають історії про мальтійських лицарів, що приїхали знайти «в паралельному світі» таємничий монастир з його містичними знаннями, про археологів з дорогущою апаратурою, яку клинять і коротять місцеві «сили», про відьом, характерників, духів місцевості…

 

Трахтемирівський півострів сьогодні

Зараз (2015), після розвалу мисливського господарства, півострів — це ноу-мен ленд, де мешканці місцевих сіл і місцева корумпована влада рубають ліс і браконьєрять в оточенні прекрасних перспектив для зеленого, історичного і езотеричного туризму, еко-фермерства, рекреації і археології.



If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.