Мандрівне релігієзнавство

Проект Ahamot.org поєднує в собі подорожі і практичне релігієзнавство в своєрідну нову дисципліну, чи ж спосіб життя – мандрівне або ж мандроване релігієзнавство, яке грунтується на давній традиції Києво-Могилянських мандрованих дяків.

Індія – одна з найпривабливіших країн для мандрівного релігієзнавства. Живучи тут неможливо, хоч в якомусь вигляді, не зіткнутися з релігією.

Мандрівне релігієзнавство – це поза-академічна, (псевдо)наукова дисципліна, підгалузь практичного релігієзнавства і спосіб життя в дослідженні Релігії, релігій і релігійного, який на теоретичному рівні протистоїть традиційному науковому кліше “відділення дослідника від того, що він досліджує”. Ще фізика ХХ століття показала, що старі уявлення про “об’єктивне” і “суб’єктивне” досить умовні і не лише малодоцільні в науковому пошуку, а й часто шкодять йому. Тому мандрівне релігієзнавство всіляко заохочує експериментування з релігіями та релігійними психотехніками, “пробування релігій на собі” і вважає, що для найкращого розуміння релігії, дослідникові потрібно її практикувати. Звичайно, за такого підходу і дослідник і релігія впливають один на одного, що також може ставати об’єктом дослідження.
Методологічно, мандрівне релігієзнавство найефективніше при “польовому застосуванні” – зануренні дослідника в предмет дослідження, життя з носіями релігії, подорожі з ними сакральними центрами. При цьому дослідник намагається максимально “вдягнути релігію на себе” (дещо подібно до методики participant observation). Будь-який скептицизм під час експерименту лише заважає йому, і може вплинути на результат, тому в процесі експерименту безжалісно відкидається. Критичне осмислення вмикається вже після експерименту (дослідник, згідно настанов А.Кроулі повинен не забувати “зняти з себе” релігію по завершенню польового етапу і переході до аналізу).

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.