КумбхаМела 2013. Саліграм-бхагаван

Дивні чорні камені на вівтарику, як виявилося, звуться “саліграм” або “шаліграм”. З ідентифікацією артефактів і поясненням їх значення виникли складнощі. Пуджарі Кешорі, кліпаючи своїми довгими віями запевнював, що Саліграм – не що інше, ніж сам Вішну, і, відповідно, Вішну є ні чим іншим, ніж Саліграм-Бхагаваном і дуже тішився і дивувався з того, що біле Рам-Рамає не розуміє, як чорна каменюка, яку він розмалював кольоровими тілаками може бути Вішну.

Після півгодинного обговорення (до якого долучилося ще з десяток неагломовних садху) врешті-решт ми дійшли до робочої моделі скріпленої багаторазово повтореними yes i його індійським відповідником hain: Саліграм невідмінний від Вішну, також це матеріальний слід від використання Вішну своєї супер-зброї, диску під назвою “Сударшана-Чакра”. Його знаходять десь високо в горах Непалу, біля річки Гандакі. Його треба вшановувати як самого Вішну. Саме тому 5 одиниць цього артефакту різного розміру лежать у нас на вівтарі в похідному храмі, щоранку отримують омовіння і свіжі тілаки. Наскільки я зрозумів, вони десь згадуються і під час араті.

Наступне прозріння приніс похід в медіа-центр Мели і відкриття, що спіралеподібні саліграми чи шили – це скам’янілі раковини давніх головоногих молюсків – аммонітів, наутилоїдів, прародичів сучасних наутілусів, каракатиць, кальмарів і восьминогів.

Asteroceras BW КумбхаМела 2013. Саліграм бхагаван

Виглядали ці істотки в проміжку від 400 до 60 мільйонів років тому приблизно так, якщо вірити Nobu Tamura і вікіпедії.

Сама назва Саліграма походить від гірського села на березі річки Гандакі в Непалі, основного району видобутку цих священних скам’янілих головоногих. Довкола селища безліч міфів і легенд, наприклад, про мудреця Саланкаяну, який побачив форму Вішну в дереві біля своєї хатки (sala). Або красива історія про Крішну і Туласі: колись давно, в глибинах індійського епосу Крішна перетворився в Саліграм, а волосся богині Туласі – в річку Гандакі.

Dd2010 sree shila КумбхаМела 2013. Саліграм бхагаван

Іноді шаліграми можуть виглядати й так (salagram.net)

saligram8 3 КумбхаМела 2013. Саліграм бхагаван

або так: garudashop.com Варіацій, в залежності від виду, розміру істоти, та породи, в якій її знайдено, дуже багато

Коротше, таки да: саліграм – це Вішну, а Вішну, таки, – саліграм.

Ще одна інтерпретація – закручені спіраллю шаліграми – не зовсім Вішну, а сліди в камені від використання в часи, наприклад, Махабхарати, його суперзброї – маха-чакри.

Сударшана-чакра

Міф про зброю Вішну заслуговує детальнішої згадки: “вундерваффе” має 108 (або ж десять мільйонів) зубців і призначена для повної анігіляції противника.

На півдні Індії, кажуть (сам не бачив), часто зустрічаються великі храми Вішну, біля яких є окремий, менший храм, призначений вшановуванню Сударшана-чакри. Наскільки розумію, їй у цьому культі приписується окрема свідомість\індивідуальність, а її вшановування “відганяє” погані енергії\вібрації, існують спеціальні Сударшана-пуджі, мантри, практики. Окрім цілком ортодоксального вшанування, Сударшана виступає елементом тантричної практики, де вона пов’язана з сахасрара-чакрою, а на індивідуальному рівні має необмежену силу для знищення невігластва, зла і ворогів дхарми.

Палеонтологія релігії і “стріли Перуна”

220px Haeckel Ammonitida КумбхаМела 2013. Саліграм бхагаван

Різні види амонітів з Ernst Haeckel’s 1904 Kunstformen der Natur (Мистецькі форми природи)

З точки зору палеонтології релігії, все логічно: зустрівшися з настільки дивовижними камінюками індуси з їхньою уявою і схильністю до сакралізації всього, що тільки можна, прийшли до асоціювання викопних молюсків з Вішну і вшановування їх. Мабуть, приблизно з тих же причин, що змушували наших предків вбачати у викопних мушлях “стріли Перуна”.  Тільки у пра-українців не було часу створити стільки прекрасних релігійних легенд про ці стріли і передати їх нащадкам, як і родовищ настільки великих, формастих і гарно збережених викопних решток давніх головоногих.

 

Символізм шаліграма для третього тисячоліття

Зацікавила й інша релігієзнавчо-культурологічна проблема: як з цим “магічним накрутом”, “культовим атрибутом” жити в ХХІ столітті і як ставитися до обожнення решток викопних головоногих, які вимерли в тріасовий період (як тут уникнути дежавю на тему #‎ЖиттяЗаЛесем)

До чого додумався в результаті:

можна придумати різні рівні ставлення до саліграма –

  1. як “темні” індуси з глухих сіл, які бачать в ньому чудо, Вішну, який втілився в камінь, відповідно невідрізнимий від Вішну, або ж слід від використання супер-чакри;

     КумбхаМела 2013. Саліграм бхагаван

    Типова індуїська пуджа з саліграмом (http://thoughtsofwinter-underthelens.blogspot.com/)

  2. можна, як озахіднені навчені індуси з великих міст, які бачать у цьому лише скам’янілість молюска, що помер скількись мільйонів років тому, забобони, коротше, мертву каменюку;
  3. можна знати те, що знають багаті навчені індуси з міст, але, все одно, бачити в саліграмі символ Вішну. І, якщо віра і досвід сильні, це буде Вішну;
  4. можна дивитися на цей витвір Природи (кого\що б ми цим словом не називали) і бачити в ньому символічне і графічне відображення Вішну, чи ж Законів, згідно з якими раковина будується саме так – ідеальною спіраллю, в якій “закодовано” (або ж “Хтось закодував”) логарифмічну спіраль, числа Фібоначчі, “золоту середину” і ще багато всілякої цікавої математики. Можна бачити й Програму, згідно якої молюск будує цю спіраль і Закони, згідно яких вона зберігається в камені десятки мільйонів років, чи й самого Вішну, хоча тут я не впевнений, що це точно його сфера відповідальності – Творіння, все таки, відноситься до сфери Брахми… Чи тут акцент не на творінні, а на розвитку й збереженні…

Хоча… релігієзнавство не завжди точна наука, хто його зна…

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , . Bookmark the permalink.