Конфліктність новітніх релігійних течій орієнталіського походження: прогнози розвитку

Говорячи про конфліктність НРТ взагалі, і орієнталіських зокрема, часто оперують такими поняттями як „загроза національній духовності, рідній культурі”, чи, навіть, в особливо важких випадках, національній безпеці. При цьому автори подібних тверджень, зазвичай, не оперують ні дійсною статистикою стосовно поширеності даного феномену, ні статистикою темпів росту НРТ.  На сьогодні явище НРТ орієнталіського походження не є настільки масовим і найближчим часом не стане — відсоткова частка новітніх течій в релігійному ландшафті України незначна і темпи приросту не дають серйозних причин для занепокоєння  – а внесення певної східної складової до українського культурного простору можна лише вітати – вони вносять те нове і невідоме, що лише дає зайву можливість до його вивчення і культурного збагачення, вносить додатковий чинник для розвитку толерантності населення. Характерно, що основна частина авторів, які звинувачують НРТ в конфліктності та інших бідах не є фахівцями в даній галузі і або відноситься до УПЦ МП або до войовничих атеїстів чи націонал-консерваторів – з психології релігії відомо, що особливою релігійною нетерпимістю та фанатизмом страждають індивіди, які не мають власного релігійного досвіду і намагаються компенсувати його відсутність догматизмом та боротьбою з ворогами віри та інакомислячими, в той час як люди зі справжнім релігійним досвідом зазвичай далекі від цього – їм в релігії цікаво і так. Самі неоорієнталіські течії, як я покажу далі,   навряд чи можна назвати конфліктними, однак є ряд моментів, які можна cхарактеризувати як потенційно небезпечні – це нагнітання параноїдальних настроїв з боку політичноангажованого крила УПЦ МП проти „єретиків” і „сатаністів”, куди зазвичай відносять всіх іновірців включно з іншими християнськими течіями;    протистояння між Фалунь Гун та офіційним Китаєм, що може вилитися в незначні конфлікти з міліцією поблизу китайського посольства в Києві за умов провокації чи непорозуміння, діяльність справжніх терористичних організацій з релігійним ухилом (останнє можна назвати найменш ймовірним, даних про серйозну діяльність таких шкідливих організцаій чи їх інтерес в Україні на даний момент немає. Можливою в плані конфліктності є проблема контактів масових зборів і заходів цих груп і різних молодіжних груп як скінхеди та неофашисти.

 Фахівці Центру релігійної інформації і свободи в одній зі своїй експертних оцінок стану толерантності зазначили, що, як це не парадоксально, значний „запас” толерантності український народ набув за часів радянської епохи, і зараз цей „запас” практично вичерпано, що може вилитися в низку конфліктів на релігійному грунті.[i]                                        

 Дуже легко пояснити  все в феномені НРТ східного походження “контролем свідомості”, “промивкою мізків”[ii], і так ухилитися від відповіді на питання які духовні потреби суспільство і традиційні релігії не задовольняють, що людина шукає в НРТ? Це відноситься до питань, відповіді на які має дати саме суспільство і в першу чергу традиційні релігії, якщо вони дійсно, а не лише на словах занепокоєні зростанням кількості адептів східних НРТ. Зазначені штампи відносяться до міфів про НРТ і нічого не пояснюють – дійсно, зведення всієї неорелігійності до задоволення фінансових потреб їх лідерів, а духовної практики адептів до „психотропних впливів” в тверезо мислячої людини не викликає сьогодні нічого окрім посмішки.

 Однозначно, позитивний момент, як зазначає Л.Филипович „поява неорелігій зініціювала підвищення уваги суспільства до релігійних проблем. Люди почали інтенсивніше цікавитися проблемами віри, чіткіше себе релігійно ідентифікувати тощо[iii] Завдяки новим рухам оживився, але вже на іншому рівні, міжрелігійний діалог[iv]

 Важливим фактором при дослідженні можливої конфліктності  є окреслення конфліктності типового адепта – що являє собою „середній” представник тієї чи іншої течії. Розглянемо причини  і можливості конфліктності на індивідуальному рівні. Для цього треба хоча б побіжно окреслити психологічний портрет людини, яка спрямовує свої духовін пошуки в напрямі східних НРТ. Це зазвичай людина, яка спрямована на саморозвиток, невдоволена відомими їй система світогляду і шукає якусь модель, що в силу індивідуальних чинників їй би підійшла. Такі люди цікавляться гармонійним життям, здоров`ям, зазвичай виступають за мир і несхильні до агресії чи задіяності у масштабних соціальних чи політичних дійствах як позитивного, та і негативного спрямування – вони намагаються стояти осторонь таких явищ, тому рідко потрапляють до потенційно конфліктних ситуацій в соціумі. Послідовники більшості таких систем практикують певні форми фізичного й духовного очищення, психічної саморегуляції та види власне духовної практики – їм ні до чого конфлікти у будь-якій формі – вони свідомо направляють свої зусилля в інший бік. Водночас певна внутрішня конфліктність адептам часто притамана апріорі – вони не знаходять самоідентифікації з існуючим соціумом і його нормами і тому звикають вирізняти себе з нього, ставати осторонь. проблемою майже всіх НРТ, і орієнталіських зокрема є проблема особливо дуалістичного світосприйняття новонаверненими – приймаючи на віру (бо досвідне знання приходить лише з практикою) систему певної течії, вони (очевидно в силу певної функції розуму) починають протиставляти колишній світ новому тунелю реальності, в результаті чого отримують поділ його на чорне і біле, однак з практикою такі настрої у більшості послідовників проходять – оскільки їх релігійна практика майже завжди базується на ідеології миру та гармонії. Водночас на неофітському рівні це часто виливається в конфлікти на рівні сім`ї, яка нездатна сприймати різку зміну в індивіді, може бути задіяний (це часто спостерігалося на початку дев`яностих) і ширший рівень – коли все коло спілкування, до якої належить новонавернений відмовляється приймати зміни в його поведінці і в силу неінформованості стосовно дій в таких ситуаціях призводить до конфліктів (особливо це характерно для течій, що проповідують радикальну зміни – як наприклад Тов. Свідомості Крішни).

І хоча дана стаття не має підгрунтя в серйозному психологічному тестуванні на предмет агресивності та конфліктності, тривалий досвід спілкування дозволяє зробити висновок, що люди шукають в неорелігіях східного походження не масових дійств спрямованих на захист чи  протест стосовно якоїсь ідеї чи суспільного явища, це частіше  спокійні люди, які особливо не цікавляться суспільним життям чи політичною діяльністю,спрямовані на самозаглиблення, хоча, як і в будь-якій іншій соціальній групі, трапляються і неврівноважені та психічно хворі особи за експресивною діяльністю яких в ЗМІ часто складається образ цілих груп.

 Цікаво розібратися, звідки взагалі взялися ідеї конфліктності НРТ орієнталіського походження. Окрім кількох дійсно тяжких випадків (як вибухи в токійському метро) представники таких організцацій нічим поганим себе не зарекомендували. Однак в пост-радянському соціумі в певних колах досі постійно застосовується дискурс в термінах „зомбування”, „кодування”, наприклад: „Человеческое сознание хрупкая вещь и “пастор” применяя известные приемы психотропного воздействия вызывает так называемое “измененное состояние сознания” в котором человек полностью подчинен его воле и может быть “запрограммирован” на выполнение любых действий. Такой “контроль сознания” членов секты является главным признаком ее тоталитарности[v]  — типовий приклад такої риторики. Фобії такого типу стосовно маніпуляції, психотропних методів та контролю свідомості виявилися важковикорінюваними з свідомості пострадянських народів і раз туди потрапивши (цікаво, чи випаково?) час від часу мають тенденцію до виринання. З точки зору наук про психіку такі чутки є лише прикладом міфотворчості на ряду з вірою в надзвичайні можливості спецслужб. Фахівці в галузі психіатрії і психології взагалі заперечують можливість такого „магічного впливу” і надто володіння його прийомами на масовому рівні…

 Спробуємо детально розглянути перспективи розвитку конфліктності найбільших за кількістю послідовників та темпами збільшення їх кількості НРТ орієнталіського походження,  відштовхуючись від їх віровчень, культової практики та спостережень за діяльністю на території України. Є різні класифікації орієнталіських неорелігій, ми для зручності слідуватимемо найбільш розповсюдженій – де вони поділяються на неоіндуїські (вайшнавські, шайвіські), необуддиські (сюди часто відносять і групи тибетського буддизму як через неприв`язаність його до національних рамок, так і через явну нетрадиційність для регіону), синкретичні, неодаоські (сюди часто відносять і групи з менш вираженою „релігійною” складовою – групи вивчення цигун різних видів тощо.

 Для світогляду й ідеології  основної більшості неоіндуїстських течій характерні загалом ідеї універсалізму, синкретизму, рівності всіх релігій як шляхів пошуку своєї дороги до Бога, духовного базису в реконструкції суспільства; хоча на неофітському рівні часто трапляються настрої „ми-вони”, такі настрої не підтримуються і не отримують серед адептів розвитку, достатнього для створення конфліктних ситуацій.

 Товариство Свідомості Крішни, найбільш масова серед неоіндуїських течій, яку час від часу звинувачують в зомбуванні, а  в 70-х навіть з`явилася чутка, про знаходження в штаб-квартирі організації в Німеччині зброї. Основа Товариства – адепти, які продовж кількох років живуть у храмі, часто взагалі фізично не можуть взяти зброю до рук чи завдати шкоди іншій живій істоті.  попри дійсні зміни, які відбуваються в житті адепта з переходом його до життя в Харе Крішна, нічого „деструктивного” в його житті не відбувається – скоріше навпаки.  Те саме можна сказати і про вайшнавів інших сампрдай, нечисленних і так само пацифіськи настроєних, як і Харе Крішна. Взагалі, як показують дослідження, вегетаріанці набагато спокійніші і менше схильні до конфліктів, ніж особи, що харчуються м`ясом, тому очікувати якої-небудь конфліктності з боку вайшнавських течій навряд чи розумно.

 Рухи Саї-Баби, Шрі-Чінмоя, Сахаджа-йога, Трансцендентальна Медитація чи Ошо також не викликають занепокоєння з точки зору конфліктності – наприклад, Сахаджа-йога спрямована на духовне й фізичне очищення людини і організаційно нагадує швидше групу по інтересах, зосереджену на здоров`ї з деякими психорегулятивними та медитаційними елементами, аніж групу, яка зомбує неофітів.

 Зовсім невідомі „середньому українцю” шиваїти та неошиваїти (останні – це, зазвичай, молодь, яка відносить себе до трансової субкультури) взагалі мають досить гедоністичні настрої, і не несуть загрози українському суспільству в силу своєї пацифіської ідеології, яка виключає будь-які масові прояви агресії, а потребують захисту від нього внаслідок поширеного серед них вживання певних субстанцій, заборонених українським законодавством.

 Тантрики і різноманітні неотантрики, навряд чи можна назвати навіть потенційно конфліктними як через малу чисельність, відсутність централізованої системи управління, відносно мирне віровчення та загалом гедоністичний та неафішований характер таких груп. Вони можуть загрожувати лише „моральним чеснотам” та „християнській етиці” людей, які бояться нанесення їм шкоди, не помічаючи, що останній удар по цим ефемерним структурам вже давно нанесено телебаченням.

Буддисти як новіші на кшталт школи Нітірена чи Дзен чи тибетські Дзогчен, Ньїнгма або КармаКагью є суто мирними і толерантними малочисельними утвореннями, які пропагують мир і самопізнання і ніякої небезпеки суспільству не несуть.

Релігійна Корпорація Аум Сінрікьо є можливо єдиною справді потенційно конфліктною організацією. Попри те, що її ідеологія бере початок в буддизмі,  методи роботи та цілі мають характер, який явно протирічить усім основним постулатам цієї релігії. В середині дев`яностих було зафіксовано осоердки і активну діяльність членів цієї організації в Україні. Є ймовірність, що вони досі тут присутні в незначній кількості.

Такі течії як теософи та антропософи взагалі до конфліктності нездатні – навіть якби їм цього хотілося – незначна чисельність і відсутність  серйозної об`єднавчої ідеології навряд чи дасть цим організація потенцію не лише спричинити чи стати причиною якого-небудь конфлікту, а й сягнути бодай якогось значного рівня популярності в найближчі десять років.

Скандальновідомі білі братчики насьогодні не нараховують більше кількох десятків осіб і особливої потенції до масового відродження не мають, — ця течія зараз занепокоєна більше розвінчанням міфів навколо своєї діяльності, створених мас-медія на початку дев`яностих.

 Даоси в різних формах є суто мирними, неафішованими і надто нечисленнми організаціями окрім Фалунь Дафа (гоніння на яку в Китаї, та політичний тиск з боку Китаю на інші країни, де ця течія активна можуть призвести до справжніх конфліктів, однак навряд чи це стосується незначних за кількістю громад Фалунь в Україні), інші форми менш „релігійні” за своїми ознаками — це різноманітні школи цигун, тайцзи тощо – вони використовують певну китайську психотехніку і проповідують філософію з елементами даоської. Часто їх діяльність пов`язана з різноманітною оздоровчою гімнастикою з елементами психорегуляції та медитації та нечислених секцій єдиноборств китайського походження.

Варто не чекати конфліктності з боку цих, досить мирних, по суті, організацій, а навпаки — агресії певних політичних сил і громадських угруповань спрямованих на ці органцізації як на козлів відпущення, як на „чужих”, „інших”,  адже один з найдавніших політичних прийомів згуртування певної соціальної групи є натравлення її на реального чи уявного ворога. Реальною є скоріше необхідність забезпечення захисту як самих організацій, які потрепають від дій чиновників (внаслідок їх непроінформованості) і забезпечити їх мирні зібрання . Така нерелігійна подія як славнозвісний Марш Свободи 6 травня 2006 року показав, що громадськість ще не вміє толерантно ставитися до незвичних їй виявів інакомислення (навіть соціального, не лише релігійного), а міліція не вміє ефективно забезпечити захист громадян і проведення громадських акцій – хоча йшлося не про релігійну організацію а набагато банальнішу річ – легалізацію коноплі і заборону реклами алкоголю). Також акції побиття скінхедами крішнаїтів в сусідній Білорусії практично підтверджують цю тезу — часто державні органи не здатні захистити від агресії маргінальні групи, які проповідують мир від натовпу п`яних неофашистів (яких як можливо конфліктогенні ніхто не розглядає – дійсно, імідж зомбаторів та „промивальників мізків” цій групі нав`язати явно не вдасться).

 Майже всі ці рухи, окрім пари особливо радикальних на кшталт АУМ Сінрікьо спрямовані на самопізнання, проповідують мир і не ставлять політичних чи соціальних цілей, які могли б поставити ці групи на заваді і тому не є потенційно конфліктними

 Розгляд показав, що попри існування певних настроїв поділу світу на „свій-чужий” в свідомості неофітів таких течій, доводиться розвінчати міфи про „загрозу національній безпеці чи загрозу традиційній духовності” з боку НРТ орієнталіського походження. Такий момент як криміногенний фактор виявляється по розгляду також досить міфічним – жодна з розглянених тут неорелігій східного походження, окрім таких специфічних угруповань як АУМ Сінрікьо, Мунізму та ще кількох незначних маргінальних утворень не помічені у вищому рівні кримінлу ніж середньостатистичний громадянин – навпаки, внасліок специфіки вчень цього ряду, їх послідовники загалом менше схильні до злочинності. Віровчення розглянутих течій не ставить перед собою цілей які могли б призвести до зростання рівня конфліктності,

 Як один з висновків наведемо цікаве спостереження: практично всі НРТ, які відносять до таких, що мають орієнталіське походження, відрізняються не лише низьким рівнем конфліктності, а й високою лабільністю, що в рамках проголошеної Україною політики толерантності є надзвичайно важливим.

 

Таким чином ми бачимо, що неотечієї не є потенційно конфліктними і не несуть загрози – радше потребують захисту  і поширення інформації про себе – бо те, про що знають, і що вжилося в соціум, уже не схильне ставати ціллю неіформованої істрерії як це було з Великим Білим братством в 1993.

 

Конфліктогенність НРТ орієнталіського походження можна назвати вцілому низькою, особливо порівнючи з конфліктогенністю традиційних церков (УПЦ МП та УПЦ КП та УАПЦ, УПЦ МП та католики та греко-католики, православні-мусульмани, навіть іудеї з традиційним несприйняттям їх певними прошарками населення є більш конфліктогенними). Певні застереження можуть бути висунуті стосовно груп на кшталт АУМ Сінрікьо, які час від часу з`являються в Україні, але для відстеження і попередження діяльності таких груп досі вдало функціонують відповідні державні служби.

 


[i] Дудар Н., Филипович Л. НРТ: український контекст. – К., 2000. – С. 37-44.

[ii]Яскравий приклад – Деструктивные психотехники. Под ред. Митрофановой И. Janusbooks, — С-Пт, «Экслибрис», 2002. – 224с.

[iii]Академічне релігієзнавство: Підручник, наук. ред. А. Колодний, — К., Світ Знань 2000. – С. 768.

[iv]Там само.

[v] http://terminator.slv.ru/38176.html?cs=7 Вера Истинная или опиум для народа.

Опубліковано:

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , , , , , , , , , . Bookmark the permalink.