Джайнізм та його подарунки людству

vir sewa mandir Mahavir Del Джайнізм та його подарунки людству

Засновник (чи реформатор, як вважають Джайни) джайнізму Бхагаван Махавір у храмі Вір Сева Мандір, Нью Делі.

Українському релігієзнавству про джайнізм не відомо майже нічого. Студентам сухо переказують, у найкращому випадку, вікіпедію, але, частіше, на жаль, відомості з іще радянського видання підручників і монографій. Хіпі та інші мандрівники в Індію теж рідко з ними стикаються, тому що “водяться” джайни поза топтаними маршрутами, лишилося їх дуже мало (4 млн) і через відсутність інформації вони не викликають особливого інтересу на відміну від відомих всім шиваїтів, кришнаїтів, і завжди популярних нага-бабів, аґхорі і тантриків.

Між тим, джайнізм – релігія, що, як в теоретичному обгрунтуванні ахімси, так і в її практичному втіленні, сягла найвищої етики ставлення до живого, “духовної екології” серед усіх релігійних систем людства.

Джайна-дхарма наголошує на принциповій екзистенційній рівності всіх форм життя,вчить визнавати і поважати право на життя всіх і виховувати внутрішню доброту і співчуття.

Джайни дійсно дотримуютья найвищого серед усіх релігій людства стандарту ненасилля. На це можна закривати очі, ховатися за “у животних нєт души, ані нічєво нє чувствуют”, як недавно пояснював мені один дуже правильний православний, але, якщо “ввімкнути чесність з собою”, ми знаємо, що поранена собака відчуває біль і страх дуже подібні до наших. І наближення смерті здатні відчути не лише люди. І що ми, насправді, значно подібніші до інших живих істот, ніж хочемо самі визнавати, попри всі дифірамби, які співають нашій вищості й унікальності.

Образ джайна, який носить марлю на обличчі, щоб не вдихнути комашку і памʼятати про недопустимість словесного ображання Інших, відмовляється від молока, щоб не експлуатувати корів, і намагається не наносити зайвої шкоди навіть рослинам, акуратно змітає з дороги жучків, щоб не наступити на них і бере обітницю не виходити з дому в темряві, бо в цей час більша ймовірність когось випадково вбити, багато кому видається смішним. Який смисл це все робити, навіть з любові до інших істот, якщо повністю дотримуватися ахімси неможливо? – У будь-який момент свого життя ми стаємо причиною смерті міріад і міріад істот. Хай так, але кількість насилля все одно можна зменшити, і це обовʼязок кожного створіння, яке претендує на “духовність” чи “цивілізованість”.

Розуміючи практичну неможливість дотримуватися ідеальної ахімси, джайни розробили цікаву систему ієрахії живих істот. Якщо сучасні фанати ненасильництва схильні у визначенні “цінності” тварин керуватися анатомічними даними про розвиненість нервової системи (віват, о дельфіни, еволюційно вища за нас форма життя!), то джайни, понад дві тисячі років, майже без знань анатомії, розробили систему турботи про інші види, яка пропонує більше захисту рухливим істотам, ніж нерухливим, та істотам, які мають більше органів чуття (практично логіка така: істота, яка  може чути, бачити, нюхати й торкатися, “цінніша”, і у випадку вибору між життям і смертю заслуговує захисту більше, ніж істота, яка наділена лише дотиком і нюхом).

Багато хто скаже, що джайни заганяються. Що вони схильні впадати в елітаризм, що їхня релігійна організація і спільнота виродилися у щось на кшталт маніхейства. Можливо, іноді так і є.

Організації всіх поширених релігій тією чи іншою мірою схильні впадати у подібні вади, а джайни, з точки зору поширеності релігій, сьогодні дійсно перебувають не в найкращій формі.

Що ніяк не применшує величі ідей, які лягли в основу цієї релігії: теоретичного визнання і практичного бачення Божої іскри навіть у найменших живих істотах, наших генетичних родичах і сусідах у багатонішевому будинку “планета Земля”.

Згідно вчення джайнізму (і цим вони не відрізняються від більшості релігій Індійського субконтинента) наносити шкоду іншій живій істоті – наносити шкоду собі у майбутньому через кармічний механізм. Агресія і насилля, раз виникнувши, мають тенденцію наростати, передаючись від істоти до істоти. І якщо в “дикій природі” досі є досить дієві механізми, здатні зменшувати шкоду популяціям, то в людському суспільстві раз кинений камінь здатен за певних умов призвести до воєн і деградації цілих країн до стану війни всіх проти всіх…

Джайни не займаються активним прозелитизмом. Ця релігія, ще з часів мусульманського вторгнення в Індію переживає спад.

Але дуже давно, колись, ще в час осьовий, джайнізм був потужним союзником і конкурентом буддизму, з не набагато меншими духовними та інтелектуальними потенціями. Це була “кшатрійська” релігія, спрямована на боротьбу й перемогу, сам корінь jin означає “завойовувати”, боротися з пристрастями і прагненням до чуттєвих насолод. Той, хто виграв таку битву зветься Jina (переможець-завойовник). “Войовнича” лексика не випадкова. Початково, джайнізм, як і буддизм, був релігією воїнів. Махавіра (дослівно “великий переможець”), як свідчать легенди, походив з роду воїнів-правителів. А бути справжнім воїном – перемогти, перш за все, себе.

Сьогодні рідко хто потрапляє у велетенські бібліотеки джайнів. Чим же джайнізм може бути цікавий людству – обрядовістю і психотехніками? Навряд. “Загальні” практики, як і складні аскетичні подвижництва в Індії можна знайти у величезних кількостях і не шукаючи джайнів.

Мабуть найважливіший їхній вклад у “духовну скарбницю людства” – це визнання божественного походження життя у всіх його формах, божественної іскри у найменшій і найдивнішій (з нашої точки зору) живій істоті, це глибина співчуття Іншим, визнання Інших та їхніх прав на зменшення страждання та щасливе життя.

 Сарва Мангалам Бхаванту!

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , . Bookmark the permalink.