Хто такі крішнаїти і що вони роблять в Україні

411E8EB6 1 Хто такі крішнаїти і що вони роблять в Україні

Крішнаїтські гуру-махараджі

У великих містах України можна зустріти дивних людей в білому або оранжевому, схожому на простирадла, одязі. Вони іноді тягають вулицями колісниці зі статуями божеств, вештаються, пропонуючи солодощі по Країні Мрій, красиво співають і танцюють на Подолі, іноді накидаються біля метро з пропозицією придбати за скільки-дасте кольорові книги. Це – крішнаїти. Хто вони такі і що тут роблять?Голова Експертної ради по проведенню державної релігієзнавчої експертизи при Мінюсті Російської Федерації А.Дворкін (головний сектобор СНД) вважає що крішнаїти – „псевдоіндуїська синкретична постмодерніська неоязичницька тоталітарна секта, яка займається прозелітизмом” та промиванням мізків і є надзвичайно небезпечною для громадян РФ. Тому РФ всіляко з ними бореться.

1C9D1ECC 1 Хто такі крішнаїти і що вони роблять в Україні

Українська наука ставиться до крішнаїтів простіше: завідувач відділом історії релігії і практичного релігієзнавства Відділення Релігієзнавстсва Інт-ту Філософії ім. Г.Сковороди НАНУ (типу найавторитетніша в українській науці організація, яка займається новітніми релігійними течіями) проф. Л.Филипович класифікує організацію просто як „новітню течію орієнталіського спрямування”, коротше, неоіндуїзм.

У реальному житті крішнаїти, або ж вайшнави, як вони самі себе називають – найяскравіша, і одна з найприкольніших (імхо) релігійних течій з тих, що можна зустріти в Україні.

Серед прихожан цієї організації зустрічав безробітних, бізнесменів, кримінальників, музик, цирковиків, співробітників СБУ, столярів, інженерів, філософів, маркетологів, менагерів…

Всього у нас в країні їх 45-50 тисяч, а в Києві — більше 7 тисяч активних віруючих і ще багато зацікавлених та пасивних прихожан.

49A07818 1 Хто такі крішнаїти і що вони роблять в Україні

Бути вайшнавом – непросто. Стандарти релігійної практики тут на висоті.

Основне – щодня, по 1728 разів (це сакральне число в індуїзмі) повторювати Маха-мантру:

Харе Крішна

Харе Крішна

Крішна Крішна

Харе Харе

Харе Рама

Харе Рама

Рама Рама

Харе Харе

Можна й більше, важливо – не менше.

А ще треба дотримуватися коду поведінки, який зветься „чотири регулюючі принципи” – обмежень на їдіння трупів і яєць, вживання інтоксикантів, азартні ігри, секс… І намагатися увесь час служити Богові, якого звуть ім’ям Крішна.

2B36E007 1 Хто такі крішнаїти і що вони роблять в Україні

Свамі веде кіртан — свого роду “музична служба” — співи і танці в славу Крішни. Водночас потужна психотерапевтична практика і психотехніка

Протягом восьми років спостерігаю за одним молодим крішнаїтом – мені дуже цікава його еволюція від експериментів з хатха-йогою, ентеогенами та психоделіками (в дусі деяких авторів Інфопорна) до, спершу, інтересу до санскриту і „східної духовності”. Потім — знайомство з ISKCON (Міжнародне Товариство Свідомості Крішни – повна назва організації), відвідування їх лекцій і життя в храмі на бхакта-програм (бхакті = те, що в християнстві зветься агапе, бхакта-програм = щось типу КМБ – люди живуть при храмі, вчаться релігійній практиці, вчаться варити їсти, дотримуватися принципів поведінки, етикету, побуту у „ведичній культурі”, читають священні тексти і т.п.)

206C6163 1 Хто такі крішнаїти і що вони роблять в Україні

Кіртан, жінки танцюють окремо від чоловіків, Кришнаїти дотримуються індійського принципу релігійної і побутової сегрегації

Життя у храмі досить строге, але не супер-аскетичне. Перша служба о 4.15, встати треба хвилин за 30 – відразу по прокиданню потрібно провести „омовіння” та гігієнічні процедури, бажано встигнути пару сотень разів повторити Маха-мантру. Дехто підривається значно раніше – всіляко заохочуються заняття хатха-йогою для підтримання тіла в здоровому стані. Протягом доби зазвичай відбувається три служби, які відвідують всі, хто живе при храмі і вільний від роботи по господарству. Ще проводять одну-дві лекції, кіртани (спів Святих Імен).

Крішнаїти „віддають на храм” не десятину, а „п’ятдесятину” – якщо місце релігії в житті людини й може вимірюватися кількість матеріальних благ, якими жертвуєш “на релігію”, вайшнави явно попереду багатьох фафудьєносних християн.

Взагалі, прагнення до ідеалу святості, про який в сучасному християнстві часто забувають, в ISKCON ще горить тією чистотою, яку, мабуть, можна було зустріти в християнстві перших століть по Христу. Хоча неофітський максималізм чи й фанатизм серед послідовників Харе Крішна також частий. Але це загальна риса майже всіх новітніх релігійних течій.

Крішнаїти всим прикольні і, на перший погляд, дуже привабливі – здоровий спосіб життя, тренування розуму мантра-йогою, розвиток самоконтролю і кращих сторін особистості, відмова від азартних ігор та  наркотиків (сюди відносяться не лише офіційно заборонені речовини, а й „легальні наркотики”: алкоголь, нікотин, кофеїн).

Ще один фактор, який приваблює до вайшнавських храмів — культура „прасаду” (санскр. “божа милість”) – перед вживанням їжу “пропонують” Богу. Оскільки для Господа – лише все найкраще, то й їжа у людей, які сюди потрапляють вперше створює враження потрапляння в якусь релігію гурманів-вегетаріанців з культом їжі.

Воістину, ніде в Києві так смачно не годують, як у крішнаїтському храмі. Багато студентів про це знає, і ходить туди лише щоб поїсти. Вайшнави про це добре знають, але не ображаються – це їхнє служіння Богові.

Інша сторона духовної практики – соціальне служіння — благодійні програми, такі як “Їжа для життя”, яка раз на тиждень годує незаможних на Подолі.

Єдине, що не дає цьому руху отримати масовість серед молоді (якої довкола храмової общини тусується чимало: більшість прихожан — молодь) – „регулюючий принцип”, який жорстко обмежує сексуальне життя. Ніякого фрі-лаву. Ніякого дошлюбного сексу. Тільки в подружньому житті. Краще – лише для зачаття дітей. Якщо такий рівень аскези – недосяжний на початковому етапі – звести заняття сексом хоча б до разу на місяць.

Секс, до речі, вайшнави (як і інші представники південно-азіатських культур) сприймають значно ширше ніж ми – ведичні тексти вчать про 8 рівнів сексу — „звичайний” є лише „найгрубішим” з них. Інші тонші – дотик до жінки, погляд на жінку, думка про жінку. Проживши з вайшнавами кілька тижнів, намагаючись в усьому дотримуватися їх способу життя я провів для себе „вайшнавський сексуальний експеримент” – уникав, як то й радять брахмачарі (неодруженим молодим чоловікам, що живуть при храмі і практикують відречення від сексуального життя, задля трансформації „сексуальної енергії” в „духовну”) дивитися жінкам увічі, торкатися їх, думати про них. Є навіть такий прийом як уникати погляду жінки – при розмові дивитися не увічі, а в зону „третього ока” – ефект такий, ніби дивишся увічі. По закінченню терміну випробування так сталося, що я зустрівся поглядом зі старою жінкою – ефект був шоковим, ніби удар електричним струмом, хоча ніякого збудження чи думки про секас навіть не виникло. Але відтоді я став серйозніше ставитися до теорій про „тонкі” енергії і взаємодії.

У тих, хто довго живе у крішнаїтському храмі – планку з приводу сексу „рве” добряче (як і в будь-якому монастирі), але з часом монахи, які витримують, набувають здатності контролювати ці потяги і сублімувати їх у вище русло – релігійну творчість.

Згадуваний вже мною молодий крішнаїт, довго не міг сягнути повного контролю над своїми бажаннями, боявся їх. Ще рік тому його лякала навіть думка про будь-які стосунки з жінкою, він висловлював незадоволення від поведінки молодих дівчат, що приходять у храм у занадто відкритому одязі, випробовуючи аскезу молодих монахів, і от недавно я спостеріг дивну трансформу – хлопчина „попустився” – ніби щось в собі взяв під повний контроль і це щось його вже не турбує. Став спокійнішим і ще благоснішим (хоча й так – неначе світився), жінок вже не боїться і навіть серйозно подумує про одруження. Дивлячись на нього, я розумію, що багатолітнє „тренування” у храмі призвело його на той рівень, коли ніякі мирські спокуси його вже не зловлять – він ніколи не бухатиме, не тупитиме перед телевізором, і буде, долаючи несприйняття довкілля, та інші перешкоди, рухатися до своєї мети, якою б дивною і чудернацькою вона не здавалася навколишнім. Радий за нього.

Мені часто здається, що мої знайомі серед вайшнавів живуть у якомусь паралельному світі. Ця альтернативна реальність, яка ніби й існує в нашій, але водночас разюче різниться і засадами і приципами і формами свого функціонування. Зі мною до крішнаїтів приходить багатьох друзів, подобається всім, багато хто зацікавлюється й починав практикувати, але надовго їх “не вистачало”. Однак всі, хто хоч трохи поринав у цю реальність, визнають, що відкрили для себе новий світ – культурний, релігійний, і ще незрозуміло який, глибоку цікаву в якій щодня взнаєш щось нове…

Опубліковано: http://infoporn.org.ua/materials/articles/Hto_taki_krishnaiti_i_shcho_voni_roblyat_v_Ukraini/42841

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , , . Bookmark the permalink.
  • МИХАЙЛО

    В Україні діють різного толку деструктивні організації, в тому числі і релігійні тоталітарні секти (ІСКОН, кришнаїтська секта гр. Росії Георгія Аїстова / він же гуру Авадхут Махарадж/ та інші різного роду кришнаїтські секти), де замість вивчення східної філософії та релігії йде “замаскована” пропоганда ненависті до свого етнічного коріння , всіх хто не визнає вчення ціх сект оголошено демонами. Учасникам секти, як правило молоді ( причому великий відсоток неповнолітньої молоді), втлумачують у мізки, що вони спілкуються з Богом (Крішною) через гуру. І якщо Крішна ( через Гуру) накаже виконати адептам самий незручний наказ ( в т.ч. і вбивство), то адепти мають виконати цей наказ не задумуючись. Гуру ( Георгій Аїстов) радить кому з ким вступати в сексуальні стосунки . Для кращого “засвоєння вчення” адептам сект дають “прасад” (жертовна їжа), куди добавляють різного роду “рослинні приправи”, які викликають у адептів відчуття повної покори своєму гуру і т.п. За сектою Г. Аїстова стоять “політичні гроші ФСБ”.

    • Агеєв

      хм, Михайле, попахує традиційним набором паранойок. не знаю про Аїстова, але ISKCON – “чистий”, вчать там східну філософію та її практику. У крішнаїтів у прасад не додають ““рослинні приправи”, які викликають у адептів відчуття повної покори своєму гуру” — стверджую, як людина, яка багато років досліджує крішнаїтів, але не є членом руху Свідомості Крішни