Хімса, Ахімса і вегетаріанство

ahimsa by lady kl d5cvrxz 232x300 Хімса, Ахімса і вегетаріанство

Джайнський символ Обітниці ахімси у виконанні deviantart

Чи вегетаріанство, дійсно, корисне для здоров’я у тривалій перспективі?

Після восьми років невживання «продуктів тваринного походження» і різних спроб замінити їх відсутність, у мене в цьому виникли серйозні сумніви. Спостерігаючи індусів, відсотків 40 яких – вегетаріанці, їхні покручені чи, часто, недорозвинені, тіла (особливо у нижчих каст,  які не мають грошей на ріноманіття їжі, якому вчить аюрведа) важко не згадувати, що одне з пояснень феномена – неправильне, неповноцінне харчування.

 І, все ж, попри сумніви в дієтичній стороні питання, не тре навіть дивитися крішнаїтську пропаганду у вигляді зйомок з боєнь, типу такої

або

http://www.youtube.com/watch?v=DpBQvdq7jj8

щоб розуміти, що насилля над тваринами – варварство, і страждають від тілесних пошкоджень і насильницької смерті вони навряд чи менше, ніж ми – свиня, якій при ударі в серце, промахуються відчуває жах, страх і біль, який думаю відчував би в такій ситуації кожен з нас.

 Зазвичай, саме до цього аргументу, страждання живих істот, зводиться пропаганда «етичного вегетаріанства» і ахімси (філософії ненасилля, не-завдавання шкоди).

Крім того, що б не казали виробники і апологети м’ясоїдства – вегетаріанство-таки екологічніш для життя на планеті, для людства і його сталого розвитку в цілому.

 Але ахімса – не лише заклик до не-вбивання інших істот.

Ахімса – дащо більше – це світосприйняття, це ідеал дійсно екологічного способу життя – ненасилля не лише в діях, але й в думках.

 У Йога-сутрі Патанжалі, де ріши описує ями, самообмеження, до яких має вдатися йогін на своєму шляху, перша яма – саме ахімса, і вона стосується не лише фізичного насилля, а «тонких» його проявів.

 Наші думки у деяких випадках можуть виявитися не менш шкідливими, ніж грубі дії. Практика ахімси передбачає постійну присутність-тут-і-зараз, постійне спостереження за собою в стосунках з іншими живими істотами, за своїми емоціями і інтенціями, навіть такими, що лише час від часу з’являються на периферії свідомого.

Гарний приклад такої практики ахімси – спостерігати свої думки й емоції, коли біля тебе /нахабно :)/ всідається /е-е, нерозумна :)/ людина з цигаркою і починає смердіти прямо тобі чи твоїй дитині в обличчя. Кіно, яке виникає в голові, може виявитися не менш шкідливим для тебе, ніж цигарка для кретина мабуть, хорошої, але не дуже розумної людини.

Ахімса і джайна

Мабуть в жодній іншій релігії теоретична «планка» і практичне втілення ахімси і етика ненасилля не сягає таких висот як у джайнізмі. На храмах джайнів в Індії часто можна зустріти напис ahisā paramodharma  (ненасилля – абсолютний закон). Джайни странно підмітають перед собою дорогу, щоб ні на кого не наступити. Деякі носять марлеві маски, щоб ніяка істота не загинула потрапивши їм в рота. Пов’язка також служить нагадуванням утримуватися від «неправильної мови». Деякі джайни намагаються не виходити з дому вночі – у темряві ризик на когось наступити значно вищий. Для багатьох це виглядає задротством відвертим перебором, але, підозрюю, для самих джайнів, які щиро вдаються до цієї практики, вона працює. Для серйозних адептів джайнізм навіть пропонує практику утримання від завдавання непотрібної шкоди рослинам, хоча їх треба «вбивати» щоб людина могла прохарчуватися, але безцільне знищення рослин – погана карма. Наскільки нам відомо, настільки високого ідеалу любові до інших живих істот і вироблення настільки екологічного способу співіснування зі світом не сягла жодна інша релігія.

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , , , , , , , . Bookmark the permalink.
  • Агеєв

    З.І. Щось подумалося про ахімсу, співчуття і тваринну природу:

    цікаво, чи мама-тиранозавриха, повертаючись до свого гнізда, з невеличким завроподиком в зубах, вже мертвим, але ще рефлектроно смикаючимся, і бачачи , що її гніздо розорнене, а від її манюніх тиранозавренят лишилися лише кров і ніжки, чи відчувала вона щось хоч віддалено схоже на те, що відчуває якщо не мама-людина, то мама-кішка чи мама-пуделиха? Чи там все було суто на «програмному» рівні – об’єкт, про який тре турбуватися, зник, значить його немає і не тре тепер приносити в гніздо здобич?