Експеримент з занурення в медичну реальність і першу домедичну допомогу

reanimados 300x300 Експеримент з занурення в медичну реальність і першу домедичну допомогуДивно іноді зазирати в інші світи:
в четвер потрапив на інструктаж Олега Картавого “Надання першої домедичної допомоги”, і виявив що, як мабуть будь-який середній гуманітарій, навіть не уявляю як бачать світ люди з медичною освітою, люди, які в силу своєї професії мають справу з порятунком життя і здоров’я.

Навчитися першій допомозі за одне заняття навряд чи можливо, можна отримати лише базові уявлення, але суто з точки зору деконструкції масових міфів про медробітників і запускання в глову нових, впроваджуваних сучасною медициною було дуже цікаво –
виявляється наша “зеленка”, яка так смішить лікарів на Заході, — це просто спирт, підфарбований барвником “брильянтовый зеленый”, який радянська влада запустила в масове використання з однією метою – щоб вберігати цінний медичний препарат від масового знищення, що так часто трапляється з чистим спритом.
Спирт, йод і зеленку прямо в рани лити не треба, а використовувати для цього хлоргексидин. А згаданими засобами обробляти, згідно сучасної науки, тре тільки довкола рани, максимум її краї.
Іще: сеча-таки не стерильна, точніше стерильна лише в міхурі, а вже проходячи уретру може назбирати всіляких стафілококів та інших організмів, які мешкають у цій затишній домівці (який удар по культу уринотерапії!)

“Штучне дихання”методом рот-в-рот не варто робити без презерватива:) – принаймні європейські і американські стандарти надання допомоги передбачають, що це має робитися через спеціальну плівку з клапаном, яка в наших аптеках не продається окремо від автоаптечок (Картавий навіть пропонував влаштувати флешмоб – ходити діставати аптекарів питаннями чи нема в них такої супер-хай-тек плівки).
Ще медприкол: кажуть під час “реанімації”, сильного ритмічного надавлювання на груди тєла з метою, якщо пощастить, запустити серце, або хоча б прокачати через мозок кров до прибуття швидкої з обладнанням, за часів совка вважалося хорошим тоном зламати хоч кілька ребер, щоб у летальному випадку патологоанатом при розтині не написав, що реанімація проводилася неякісно і працівник, який її проводив не заслужив догану:) Коротше, якщо ми активно натискаємо грудину тєлу, яке не подає ознак дихання, і там щось хрустить-ламається, нічого страшного, тре продовжувати далі.

Іще: з пораненого (домедична допомога) не треба витягувати стріли та інші предмети, які стирчать з ран.
Ілюстрація: в дядька народилася дитина, а був він колишнім десантником. Відсвяткував з друзями, і, будучи в стані глибокого алкотрансу вирішив серед ночі провідати дружину зі спадкоємцем в пологовому. Пологовий на ніч зачинений. Паркан з металевими гостряками. Але хіба для справжнього алковедевешника це перешкода? Звісно, ні!
І от пищить вояка, нахромлений на списи, якими його злий паркан переміг, прибігають розумні медики. І замість знімати, тільки підтримують його за ноги, щоб ще більше не нахромлювався. Приїхали розумна швидка, подивилася, і замість знімати дядька, змінила колег, які втомилися підтримувати молодого тата. Приїхало розумне МНС, болгаркою відпиляло шпичаки не виймаючи, зняло тєло, наклало довкола шпичаків тканини, перев’язало, і так з ними всередині й відправило в стаціонар, щоб там розбиралися. І так правильно.

Повчальна історія. Палєзно іноді руйнувати власні накрути, стереотипи і хибну інформацію, яка потрапила в голову невідомо коли і невідомо звідки.
До речі, якщо вірити Картавому, наші марлеві бинти і жгути виробництва Київгуми це не просто минуле тисячоліття, а геноцид – цивілізований світ давно перев’язує рани еластичними бинтами. Жгутами, взагалі, тре користуватися лише в крайніх випадках – шкода від задовго триманого жгута може бути значно більшою від користі.

Коротке знайомство з Картавим і його Центром Спеціальної Підготовки показало, що вантаж незнань, які ми отримуємо в школі стосовно анатомії та фізології – велетенський, і що система середньої та вищої освіти у нашій країні старанно уникає надання найбазовішої інформації стосовно тіла, його ремонту, надання допомоги і смертності. Звичайно, ми й без ніяких курсів знаємо — наша медицина в такому ж лайні, як і все інше і до Європи нам … ну, ви зрозуміли, але, виявляється, ця медицина ще відсталіша і ще в більшому лайні, ніж більшість з нас можуть уявити :(

Іще, “з того боку” (не знаю як хто, а я в лікарях чомусь звик бачити не союзників, а, скоріше, противників) світ бачиться зовсім інакшим. Це зовсім інша релаьність, де як би нам не хотілося, теж немає єдиної правильної істини — є медики, які всіляко за прививки дітям і є медики, які, ризикуючи кар’єрою, підпільно роблять дітям фейкові двідки про ці прививки, вірячи, що рятують їх.

Лікарі, до речі, не дають ніякої “клятви Гіпократа”, яка б їх зобов’язувала безкоштовно, суто на карма-йожних началах ризикувати життям чи здоровям. Як би нам не хотілося протилежного. Це означає, (принаймні в уявленні самих медиків), що цивільного медпрацівника ніякий службовий обов’язок зовсім не зобов’язує ризикувати собою щоб врятувати хворого чи постраждалого в критичній ситуації, де є загроза життю чи здоров’ю самої людини з червоним хрестом – тут своя математика: життя медика як людини, яка може допомогти багатьом, цінніше ніж життя однієї вже постраждалої людини, тому медик не зобов’язаний лізти під кулі снайпера, або без рукавичок колупатися в рані хворого на гепатит.

Ну, й на закінчення трішки відео про те, що робити з кровотечею та ранами. Так, про всяк випадок… Угодліві аплодисменти і реклама на совісті Комаровського.

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , . Bookmark the permalink.