Альтернатива Києву для сміливих та екосвідомих

268AB0B0 1 Альтернатива Києву для сміливих та екосвідомихЖити в Києві стало неможливо. Бруд на вулицях, газова суміш, яку вже тільки з натяжкою можна назвати повітрям, постійне сидіння в зігнутому виді в офісі, й ловіння кайфу від робочих стресів, масове паління на вулицях, нескінченні пробки на дорогах, смердючий громадський транспорт, всюдисуще радіо, яке видає сотні мегабайт непотрібної інформації. У місті екокатастрофа – страшне забруднення, вода в кранах майже мертва…Що ж робити? Які є тому розумнії альтернативи? Попри можливості порівняно високого заробітку і виробленої звички до офісного способу життя насправді нічого й не тримає в місті, в якому більше мільйона авто щодня отруюють атмосферу.

Починаєш задумуватися про інші способи життя.

Скільки разів виникали думки на кшталт “а може, ну його к…, з’їхати б кудись звідси”

Серед цих екзистенційних роздумів підвернулися друзі, які запросили в екопоселення  Ромашки. Довго поїздка відкладалася, але врешті доїхали.

Я був вражений.

До цього в екопоселеннях не бував і що це таке уявляв лише приблизно з інтернету, але, як каже народна мудрість, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Спершу навіть не зрозумів, що ж такого там незвичайного. Ну, село. Ну, унікальна й прекрасна природа Трахтемирівського заповідника. Ну, чиста вода в колодязі й озері.

Все це і ще щось. Потім зрозумів – це і невловимий дух місцевості, і спокій життя без офісної біганини, і справжня тиша, якої в місті ніколи нема, і магія відкритого вогню, якої так не вистачає менеджерам усіх ланок, але основне – люди. Людей тут мало і вони різні.

Люди різні. Є місцеве населення, яке до екопоселенців ставиться зі здивуванням, але позитивно. Є поселенці-початківці, що мене туди й привезли – людей замучив Київ, вони купили пів гектара землі й досить нову хату, посадили города, і як тільки є можливість втекти з Києва – їдуть в Ромашки. Є й люди, що живуть тут вже п’ять років способом, який я вважаю благородством і духовним подвижництвом – подружжя лікаря-хірурга та юристки з маленькою донькою. Живуть в повній гармонії з природою – не рубають дерев, збирають сушняк, дотримуються веганського харчування, не користуються навіть електрикою, все роблять самі і світяться зсередини. Щасливі люди, яких назад в бетонну коробку в місті вже не виманиш. Доньку народили теж в Ромашках і виховують в дусі гармонійного життя в природі. Є колишній начальник відділу маркетингу, який кожен день починає з купання в озері і виглядає щасливішим за будь-якого з відомих мені начальників відділу.

Звичайно, постає питання: а як з грошима? Земля дає багато чого, але готових біовиживальних папірців не народжує, це вже суто людський замінник щастя.

Особливо грошей тут і не потрібно – пару сотень гривень на місяць вистачає з головою. Наскільки мені відомо, екопоселенці або мають певні заощадження, або нерухомість, яку здають.

У Ромашках є і вільний час, і робота. Єкопоселенці не приховують, що трудитися тут треба й багато. Але коли працюєш в природному оточенні й на себе, працювати легше, ніж в офісі на когось.

У Ромашках немає мобільного зв’язку — щоб телефон хоч щось зловив треба залізти на високого горба і там комунікувати. Поселення знаходиться в природній “чаші” і над ним майже завжди ясна погода, небо відкрите Космосу й Зорям, але супутник Google Earth якимось містичним чином ніколи не бачить його за хмарами, яких з Землі не видно.

Яка ж мотивація цих дивних людей, що не викидають пластикових пляшок та цигарок в кожне знайдене чисте місце і не вбивають тварин щоб з’їсти? Може це святі? Чи просто ще один хіпанський експеримент непридатних для карбкання по кар’єрній драбині людей?

Я не знаю. У кожного свої причини. Деякі мені зрозумілі й викликають відгук і в серці і в розумі. Деякі – ні.

Модне нині слово “дауншифтінг” не люблю, особисто мені просто хочеться жити не в бетонній коробці, де Lebensraum вимірюється навіть не кубічними, а квадратними метрами, а на землі, по якій можна ходити босими ногами, вирощувати дітей в гармонії з природою, а не з екраном телевізора, вирощувати рослини самому без шкідливих добрив і генетичної модифікації, їсти все свіже, не жити в постійному стресі працюючи на когось, хто вижимає з тебе всі соки для власного прибутку.

Насправді, на питання як побороти Систему, найпростіша мені відома відповідь – вийти з неї. Або податися в монастир, або жити на землі і повністю перейти на самозбезпечення, обрізати постачання електроенергії і канали комунікації. Жити не читаючи щодня новини й рекламу цікаво. Таке можна зустріти в Ромашках.

На мою думку це занадто радикально — повернення до природи й духовності варто поєднувати з найчистішими та найпередовішими технологіями—наприклад у росіян на Алтаї десь далеко в горах, в сотнях кілометрів від цивілізації є подібне екопоселення, з парою відмінностей – общинне життя, та наявність сонячних батарей та тарілки з висококшвидкісним супутниковим інтернетом з роздачею його через вай-фай. І далеко від Вавілону і є доступ до потрібної інформації, і легший побут за рахунок використання електротехніки.

А чим далі від цивілізації географічно такий експеримент відбувається, тим менше шансів що Система його задавиить і що він видасть цікаві плоди.

Ідея екопоселень аткивно втілюєся рухом “анастасієвців” та книгами В.Мегре — більшість екопоселень в Україні та СНД ідеологічно спираються на нього. Пропагують повернення до природного способу життя, відродження здорової сім’ї. Усе більше людей перестають бачити перспективу для себе в сучасній міській цивілізації. Все більше людей не хоче щоб їх діти харчувалися “Мівіною” та “Макдональдсом” і жили в нездоровому світі комп’ютерних ігор, телебачення, алкоголізму.

В Європі та США екопоселення – це, восновному, поселення хіпі, що витримали випробування часом та релігійні общини, зараз почали з’являтися поселення окремих “племен” трансерів.

На фоні тотального забруднення природи та знищення викопних паливних ресурсів ідея екопоселень виглядає лише першою ластікою змін. Мені здається, що за ними майбутнє – не масове, звичайно, але в майбутньому вони стануть важливим компонентом культури і знайдуть нові, невідомі сьогодні формами взаємодії і гармонійного життя з природою, благо нескінченна різноманітність самої природи дає можливості нескінченній кількості способів життя в ній.

По суті, екопоселення — це експеримент, творчий пошук нового способу життя. Дуже сподіваюсь, що вони його знайдуть і покажуть іншим.

Опубліковано: http://infoporn.org.ua/materials/articles/Alternativa_Kievu_dlya_smilivih_ta_ekosvidomih/42190

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , . Bookmark the permalink.