Ахімса в революцію або буддизм з тринітротолуолом

setrap 1 272x300 Ахімса в революцію або буддизм з тринітротолуолом

О, Дхармапали, прийдіть на захист Правди…

Кажуть, що Оріген, повчаючи молодь на теми того, яким має бути християнин, що значить “не вбий” та розумінню “насилля проти насилля” наводив як приклад типову для тих часів ситуацію випробування благочестивості і принциповості християнина.

Уявімо: є безмежна пустеля, по ній іде караван прочан у Святу Землю.

Прибігають грабіжники, рубають охорону, грабують “матеріальні цінності”, і, як заведено, збираються ґвалтувати паломниць.

Що робити справжньому християнину у такій ситуації?

Адже чітко сказано: “не вбий”.

Дати себе зарубати – нема питань, але тут збираються застосувати насилля проти слабких та немічних жінок. Що ж робити? Брати зброю і захищати-вбивати?

Оріген вирішував питання досить оригінально: він відповідав що справжній християнин не повинен брати меча і  бити злодіїв-ґвалтівників, а тілом закрити жінок від “орудій насільніков”, або ж, у іншому перекладі історії, тілом же ж, кинутися “на іх орудія”.
Це благочестиво і дуже по-пацифіськи, але, у багатьох як християнських текстах, так і  текстах кожної розвиненої релігії є й протилежні приклади етики виправдання “необхідного насилля”.

Згадався один з буддиських варіантів. Оригінал не знайду, суть по пам’яті:

Корабель пливе по річці. На ньому двоє просвітлених буддиських монахів везуть скриню з пожертвами, які вони зібрали в одному з північних королівств для будівництва Ступи на півдні. Ну, десь там біля Пондічері, наприклад.
Команда матросів якось зібралася вночі і вступила у те, що сучасною юридичною мовою зветься “попередня змова, здійснена групою осіб” з метою зарізати монахів, забрати баблосю, а вона була золота і срібна, і замість ступи влаштувати на кораблі власне королівство з капітаном-раджею, понятіями, блек-джеком і шлюхами.

Як у будь-яких нормальних просвітлених монахів, у наших героїв був більш-менш стандартний набір сіддх (рідкісних, мало зрозумілих науці здібностей, якими володіють деякі містики-подвижники всіх серйозних релігій людства), серед яких трапилися – телепатія та яснобачення. І побачили монахи, що така несправедлива фігня насувається. І вирішили вони у своєму нескінченному співчутті і любові до живих істот (пам’ятаймо: бодхісатви приймають обітницю не ступати у нірвану, поки страждає хоч одна жива істота), що пора щось робити. Вирішили, взяли довгі ножі, і тихенько, без зайвого насилля і жорстокості, з повтореннями відповідних мантр, взялися різати сплячу команду. Різали, кров текла по палубі в тую ріку, текла так, що стали аж води червоними…

Розбір польотів:
Буддисти, залежно від течії, використовують один з трьох варіантів списку заповідей-досколналостей — п’ять, вісім і десять (панча-шила, ашта-шила і дашашила — найпоширеніший варіант)
Усі три варіанти починаються з “буддиського” формулювання “не вбий”.

Більше того, для багатьох буддистів це “не вбий” значно ширше ніж для християн, — воно поширюється і на багато інших, крім людей, видів живих істот — з високою етикою у буддизмі все гаразд.

Монахи-герої притчі — молодці і, навіть, можуть у деяких ситуаціях сприйматися як приклади для наслідування тому, що вони:

а) Врятували матросів від страшного гріха (і, відповідно до тогочасного розуміння закону Карми, воздаяння за нього) вбивання просвітлених монахів (за що, згідно тодішнього кармічного законодавства, горіти їм в остатніх колах буддиського пекла довелося б кальпи і махакальпи). Врятували вони матросів і від менш значних гріхів пов’язаних з крадіжкою, блек-джеком та шлюхами. — Чого тільки не зробить справжній буддист щоб допомогти ближньому…

б) Врятували матросів від страшного зла (і, відповідно, карми) перешкоджання будівництву Ступи на Півдні, яка мала принести нескінченні блага безлічі теплолюбивих живих істот.

в) Вберегли населення Півдня від моральної деградації та духовних небезпек, які б на них чекали без світла Дхарми, яке ллється з кожної Ступи, нагадує про Просвітленого і просвітляє розум тих, хто споглядає Ступу.

г) Наламали підступний задум демонів-асурів проти Дхарми (пролетарії ж самі по собі рідко придумують витончені злочинні схеми, їх на всіляку гидоту, зазвичай, надихає ззовні хтось невидимий).

ґ) взяли на себе “проробляння” вантажу чужої карми, самі, особливо, не забруднились (ну, щодо цього є різні погляди, залежно від школи), адже святі, роблячи свою справу в онтологічно і сотеріологічно близькому до досконалості стані, майже не “брудняться”, бо вони в своєму смиренні прийняли на себе погану карму і її відробіток ради більш значної і благосної цілі, а вміння свідомого і неенергозатратного спалювання карми у них значно більш розвинене, ніж у звичайного смертного.
Коротше, діяли як справжні подвижники і істинні святі люди.

Подібні історії-притчі у величезній кількості є й в християнстві, і в ісламі, і в іудаїзмі, і в даосизмі та релігіях індуїзму…

Ні, ви не думайте — я не закликаю ні до чого протизаконного, і це не на тему теоретично-теологічного виправдання застосування насилля ради “правого діла”,
це так, згадалося щось в тему… :)

 

Ом Мані Пеме Хунґ
Ом, Сарва Мангала Бхаванту!
Хай досягнуть Просвітлення всі живі істоти!

If you found an error, highlight it and press Shift + E or Alt to inform us.


Tagged , , , , , , , , . Bookmark the permalink.